Лідери Європейського Союзу намагаються оговтатися від шоку, який спричинило негативне голосування французів щодо Євроконституції.

Наразі, офіційна реакція полягає у тому, що процес ратифікації триватиме попри сумніви, щодо результату, адже вже тепер зрозуміло, що консенсусу не буде.

Журналісти також були вражені результатами французького референдуму, коли його було оголошено у прес-центрі Євросоюзу.

Вже за годину, Жан Клод Юнкер прем’єр-міністр Люксембургу, країни, якій належить президентство у ЄС та Жозе Мануел Баросо, як президент Єврокомісії, зробили спільну з Європарламентом заяву, у якій виголошується, що Європа завжди виходила із скрутних моментів історії набагато міцнішою:

"Ми повинні пам’ятати, що 9 країн членів, які репрезентують 49% населення Євросоюзу вже ухвалили конституційну угоду, і у випадку іспанського референдуму - переважною більшістю голосів. Більшість країн-членів ще не мали нагоди провести процедуру ратифікації".

Справді, окрім, успішного іспанського референдуму, 8 інших країн включно з Німеччиною, Угорщиною та Словаччиною ратифікували Євроконституцію у парламентах. Керівникам у Брюсселі буде важко заявити усім тим країнам, що їхні голоси відтепер змарновані французьким голосуванням. Звідси і намір керівників ЄС завершити процес ратифікації іншими країнами членами у наступні 18 місяців.

Президент Жак Ширак також закликав решту країн ЄС завершити процес ратифікації, хоча прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер заявив, що для британців ще зарано визначатися з потребою проведення власного референдуму:

"Я гадаю, що тепер слід взяти час на роздуми, і подивитися на результати голландського референдуму за кілька днів. У червні буде також засідання Ради Європи, де слід буде визначитися з наслідками французького голосування на решту країн".

Доки Британія визначатиметься, французьке "ні" може мати ефект доміно на референдум у Голландії. Польща та Чехія має також визначити дату своїх референдумів. І хоча прем’єр-міністр Польщі Марек Бєлька вже заявив, що Європі не слід зупинятися у процесі інтеграції, йому довелося визнати, що французький негативний результат вже матиме негативний результат на відносини Польщі з Росією, через зволікання з визначенням єдиної Європейської політики стосовно Північно-Східного сусіда:

"Якщо Європа відкине конституційну угоду, це без сумніву суттєво відтермінує на певний час вироблення спільної Європейської політики стосовно наприклад Росії, що не відповідає інтересам Польщі, яка і далі буде змушена формувати відносини з Москвою на двосторонньому рівні, що суперечить нашим національним інтересам".

Офіційна Москва навпаки, оцінила, французький референдум, як ознаку кризи процесу розширення Євросоюзу та НАТО на Схід, та не барилася заробити на цьому політичний капітал. Голова комітету з міжнародних відносин Ради Федерацій Росії Міхаіл Маргелов навіть поставив під сумнів майбутнє включення до ЄС таких імовірних кандидатів як Туреччина та Україна:

"Сучасне розширення Євросоюзу досягло своєї межі, і вже викликає сумніви у мешканців ЄС. Звичайно, що тепер виникнуть питання і сумніви щодо реалістичності вступу до ЄС, скажімо, Туреччини, України чи Балканських країн. Як наслідок вступу до ЄС колишніх соціалістичних країн та колишніх республік СРСР, організація, як і слід було очікувати, опинилася у кризі. Населення старої Європи почуває страх від приєднання нових членів колишнього Варшавського блоку та КОМЕКОНУ. До речі, це також ставить під сумнів розширення НАТО".

Тимчасом, Туреччина зовсім не схильна драматизувати ситуацію і навпаки сподівається в результаті мати нагоду передомовитися про свій вступ на більш прийнятних для всіх умовах. Радник турецького прем’єра Егемен Багіс - каже, що не розцінює французькі результати, як голосування проти приєднання Туреччини до Євросоюзу:

 
Так чи Ні!

"Зовсім ні. Якби голосування було позитивним, якби французька громадська думка сказала ТАК конституції, ми б не розцінювали це як бажання надання вже сьогодні повного членства Туреччині в ЄС. З іншого боку, якщо французи вирішили, що конституція не відповідає їхнім сподіванням, не означає, що вони налаштовані проти турецького членства. Адже ніде в тексті конституції не згадано слова Туреччина або турецький. Це не має нічого спільного із Туреччиною".

Вже за кілька тижнів самміт Євросоюзу має обговорити питання розширення на схід і зокрема початок переговорів з Туреччиною, які заплановані на 3 жовтня. То ж чи справді негативні результати референдумів у Франції і можливо у Нідерландах поставлять на розширення знак питання? Президент Єврокомісії Жозе Мануел Баросо з цим не погоджується:

"Європейський союз та його члени ухвалили розпочати переговори з Туреччиною у жовтні. Чому ми би мали змінити думку? Франція голосувала не питання про вступ Туреччини. Це питання було предметом громадського обговорення у Франції, і можливо мало певний вплив на результат. Але ми цього напевне не знаємо. Проте, якщо ми живемо як спільнота 25 країн, то повинні виконувати угоди, які підписали. Оскільки в нас є угода щодо Туреччини, я не бачу причин її не виконувати".

Що стосується інших держав кандидатів у члени ЄС, як наприклад Румунії та Болгарії, чий вступ запланований на 2007 рік, то якщо їхні плани й будуть відкладені на рік чи два, то лише виключно через їхні внутрішні причини, - каже член Єврокомісії Андрес Пєбалгіс. Те ж саме стосується і Хорватії, чиї переговори про вступ затримувалися вимогою про видачу підозрюваних у воєнних злочинах:

"Рішення з приводу Румунії та Болгарії було ухваленим, і якщо станеться затримка, то лише через затримки в тих двох країнах, а не у ЄС. Тому, я тут не бачу жодного сповільнення внаслідок французького референдуму. Ситуація з Хорватією - також чітка. Від Хорватії очікують виконання певних умов, тому я не бачу зміни політики Євросоюзу і в цьому питанні".