Прагнення України отримати перспективу на вступ до Європейського Союзу поки не знайшли підтримки в Брюсселі. Міністри закордонних справ 25 держав-членів спільноти відхилили в понеділок таку можливість, запропонувавши Києву натомість привілейоване партнерство. Таку пропозицію оцінюють як нову з технічної точки зору й рекомендують Україні посилити свою рекламу на Заході.

Європейський Союз не пішов на зустріч бажанню новообраного українського президента Віктора Ющенка й не відкрив для України перспектив долучитися до організації. Втім, було заявлено про намір ЄС «посилити відносини з Україною». Києву рекомендується, зокрема, використати всі шанси для кращих двостронніх відносин, які включає в себе нова політика сусідства ЄС. Прокоментувати таке рішення ми попросили політолога мюнхенського Центру прикладних політичних досліджень Іріс Кемпе. Характеризуючи доповнення до Плану дій Україна-ЄС, вона зазначила, що вони є чимось новим, але з технічної точки зору:

”Цей план з десяти пунктів містить привабливі пропозиції. Адже, заглядаючи вперед, можна сказати про перспективу запровадження полегшеного пересування між країнами Європейського Союзу та Україною. Є великі пропозиції для галузі економічної співпраці: знімаються торгові бар”єри, запроваджується вільна торгівля. До того ж, Європейський союз та його держави-члени підтримають вступ України до СОТ”.

Звісно, зазначає далі Іріс Кемпе, ці нововедення перекриваються одним великим ”але”:

”Чого не вистачає – так це омріяної переспективи вступу України до ЄС. Адже як українське населення дуже сподівалося, що після останніх подій відкриється шлях до Європи, так і новообране керівництво України очікувало цього, обравши відповідний інтеграційний курс. Однак ані Європейська Комісія, ані Хав”єр Солана не врахували це. В документі відстуня така перспектива”.

Чому ж Україні не відкривають перспективу вступу? Слід шукати причину в самій Україні чи в Євросоюзі?

”Для Заходу все відбулося занадто несподівано. Не лише Європейський Союз, але й окремі держави, говорячи цинічно, впродовж десяти років жили дуже зручно з думкою про те, що Україну так чи інакше не можна прийняти, бо в ній немає демократії, ринкової економіки, громадянського суспільства. Раніше ці аргументи були вірними. Втім, Захід залишився на цій позиції донині, не розробивши подальших перспектив”.

Прийняти Україну ЄС не може ще й тому, веде далі Іріс Кемпе, що йому ще треба вирішити власні проблеми, зокрема ”перетравити” минулорічне розширення. Водночас, як наголошує політолог, саме серед ”новачків” ЄС є багато таких, що намагаються сприяти вступу України до цієї організації. Таку перспективу підтримують Польща, Угорщина, Словаччина, частково балтійські держави, каже Іріс Кемпе й веде далі:

”Це надзвичайно важливо і є практично ключем до європейських дверей. Адже рішення про перспективу вступу хоча формально й приймає Єврокомісія, але зрештою набагато важливішою є позиція окремих держав-членів ЄС. Саме тому позиція цих країн важлива. Проблематичним є те, що всі вони – нові в Євросоюзі. Поки ж жоден зі старих країн-членів ЄС не наважується сказати, що треба прийняти Україну до Європейського Союзу”.

Втім, переконана політолог з Мюнхена, Україні зараз конче необхідна підтримка з боку Німеччини, Франції чи Великобританії. Тому, каже Іріс Кемпе, на місці нового українського керівництва вона почала б масовану рекламну кампанію України на Заході:

”Я б донесла дух ”помаранчевої революції” до Берліна, Парижа чи Лондона. Тобто, наприклад, якщо Ющенко відвідуватиме з візитом Німеччину, то було б розумно не лише зустрітися з канцлером Шредером чи міністром закордонних справ Фішером. Чудова ідея була б провести публічний виступ, скажімо в досить історичному для таких заходів університеті імені Гумбольдта в Берліні, де просто пояснити, що Україні вдалися неймовірні демократичні зміни, що в ній є громадянське суспільство, що існує молода, динамічна Україна. Тобто, треба дати зрозуміти, що Україна – це геть інше, ніж колишній СРСР”.

Для досягення такої мети варто було б, на думку німецького політолога, змінити дипломатів на Заході, бо багато з них є втіленням старих радянських образів. Потрібні молоді, добре освічені кадри, які представлятимуть Україну за кордоном. У комбінації з успіхом глибоких реформ всередині країни, це могло б потроху наблизити для України реалізацію її євроінтеграційних прагнень.