До Бухарестського саміту Північноатлантичного Альянсу залишається менше двох місяців. Натомість внутрішні події в Україні та відсутність консенсусу серед країн-членів НАТО у питанні приєднання української держави до ПДЧ спонукають сторони до проведення більш активних консультацій.

Про це свідчать, зокрема, візит Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко до штаб-квартири НАТО у Брюсселі, телефонні переговори Президента України Віктора Ющенка з Генеральним Секретарем Альянсу Яапом де Хооп
Схеффером.

Сьогодні до Києва прибуде голова Військового комітету Північноатлантичного Альянсу Раймонд Ено, що є також важливим знаком інтенсифікації відносин Альянсу з Україною. З 11 лютого в Україні триває вже традиційний восьмий Міжнародний тиждень НАТО, під час якого представники Оборонного коледжу у Римі читають курс лекцій для українських військових.

Із проханням спрогнозувати можливий розвиток подій, наслідки для України у разі її приєднання до Плану дій щодо членства в Альянсі кореспондент УКРІНФОРМу звернувся до представників Оборонного коледжу НАТО в Римі.

Декан Оборонного коледжу доктор Грант Хаммонд (США) відзначив, що процес
набуття членства може тривати від 2 до 10 років і залежатиме від реальних
кроків, які здійснить Україна на шляху відповідності критеріям НАТО.
Головне, на думку його колеги доктора Карла-Хайнца Кампа (ФРН), що це не
суворі вимоги до країни-претендента на вступ, а переговорний процес у ході
якого сторони домовляються про засоби та цілі, що їх необхідно досягти
після ПДЧ. "Для України це не є першим кроком, вона веде Інтенсифікований
діалог, а десятилітній процес співробітництва, визначений Хартією про
особливе партнерство, наближає її до стандартів НАТО", - підкреслив К.-
Х.Камп.

Як вважає американський учений, програма інформування громадськості є
важливою складовою у прийнятті рішення щодо остаточного приєднання до НАТО.
Доктор Карл-Хайнц Камп, який займався політичним консалтингом, зауважив, що
низький рівень підтримки населення не є критичним показником. Наприклад, у
Хорватії спостерігалася подібна ситуація, коли кілька років тому підтримка
населення була на рівні 20-25%, однак міцний консенсус серед політичних
еліт змінив ситуацію на краще. "Українська еліта може певним чином
підтягувати решту населення до такого рішення і у цьому контексті успіх
програми з інформування полягатиме у прозорості і чесних намірах влади щодо
населення і громадськості", - сказав доктор Карл-Хайнц Камп.

За його словами, НАТО - це певна форма трансатлантичних відносин. Фактом є
те, що Альянс займається розв'язанням конфліктів, підтримкою стабільності й
поширенням безпеки, однак це також і процес консультацій, ухвалення
спільних рішень. Населення України рано чи пізно усвідомить, що вступ
країни до НАТО або членство в інших структурах є реалізацією прагнення бути
частиною трансатлантичної спільноти, тому українцям варто пояснювати
цінності та принципи спільноти більш широко і не обмежуватися рамками
Альянсу, переконаний учений. Наприклад, Україна у перспективі має великі
шанси приєднатися до ЄС, що також є частиною цієї спільноти. Офіцер із
зв'язків з громадськістю коледжу полковник Джанкарло Фортуна зазначив, що у
колишніх країн-учасниць Варшавського договору, які стали новими членами
Альянсу, немає бажання з нього вийти, а зростання кількості держав-
кандидатів на вступ до НАТО є свідченням позитивних наслідків у майбутньому
для цих країн.

Повертаючись до ПДЧ як інструменту вступу України до НАТО, західні вчені
звернули увагу на те, що він не є копією планів дій інших країн, які стали
союзниками. "ПДЧ у кожному випадку відпрацьовується для кожної з країн
окремо, не існує єдиної моделі Плану, в Україні, яка десять років поспіль
співпрацює з НАТО, ряд його положень уже є виконаними", - зазначив Грант
Хаммонд. Зокрема, за його словами, українські військовики проходять
відповідну мовну та комп'ютерну підготовку, мають програми соціальної
адаптації колишніх військовослужбовців, що звільняються в запас.

Учені також відзначили позитивні зрушення у сфері військової освіти і
наголосили, що після можливого приєднання України до ПДЧ Альянс не
впливатиме на реформи національної військової освіти. За словами Карла-
Хайнца Кампа, відповідно до критеріїв Альянсу та процедури прийняття рішень
на основі консенсусу, кожна з 26 країн-учасниць НАТО у цьому контексті
приймає власне рішення на національному рівні. "Яку систему військової
освіти хоче мати країна, - це її власний вибір, і НАТО жодним чином не
впливає на таке рішення", - сказав викладач коледжу.

Відповідаючи на запитання щодо умов, за яких партнери по НАТО можуть дійти
консенсусу напередодні Бухарестського саміту Альянсу у квітні, вчені
підкреслили, що рішення залежатиме від кількох чинників, зокрема, від
внутрішньої ситуації в Україні. "Враховуючи той фактор, що в Україні існує
потужна парламентська опозиція, що виступає проти вступу країни до НАТО, та
громадська думка, яка ще не готова до підтримки самого вступу, Альянс,
звичайно, спостерігатиме за розвитком подій і не нав'язуватиме свого
рішення", - відзначив доктор Камп.

"Важко прогнозувати, якими будуть позиції країн-членів НАТО на момент
проведення Бухарестського саміту щодо можливого запрошення країн до
приєднання з ПДЧ, - аргументував доктор Хаммонд. - Консолідована позиція
союзників складатиметься з трьох чинників. По-перше, національного
консенсусу з урахуванням позиції суспільства; по-друге, консенсусу
всередині країни-претендента, і нарешті, домовленості між 26 країнами-
членами Альянсу. Остаточне рішення ми можемо дізнатися вже безпосередньо
під час зустрічі на вищому рівні у румунській столиці".