Якщо переговори щодо статусу Косова не увінчаються успіхом, Німеччина та інші країни ЄС готові визнати незалежність Косова. А що тоді з позицією Росії та Сербії, які аж ніяк не хочуть погодитися з ідеєю незалежності краю? Про це Радіо Свобода розпитувало Джеймза О’Браяна, колишнього спеціального радника з балканських питань при Держдепартаменті США за каденції Держсекретаря Мадлен Олбрайт.
 

Джеймз О’Браян у студії Радіо Свобода
(RadioSvoboda.Ua)
Р. С.: Чи можна вирішити проблему Косова так, що і серби, і косовські албанці будуть задоволені?

Д. О’Б.: Ні. Мені видається, що позиція Белграда така, що там не погодяться на незалежність Косова. Але виглядає, що вони будуть змушені змиритися з цією незалежністю. Дуже важливо, щоб серби для себе вирішили, чи бачать вони своє майбутнє в Європейському Союзі і, може, навіть в НАТО. Якщо вони зроблять цей вибір, тоді проблема Косова матиме менше значення. Я розумію, це буде боляче і дуже важко. Люди страшенно виснажені від цієї проблеми. Я гадаю, що кожна зі сторін думала, що це питання буде вирішене рік тому, навіть швидше. І тепер вони вже не спроможні розігравати цю ситуацію далі.

Р. С.: Враховуючи сьогоднішні обставини, який найбільш вірогідний майбутній статус Косова?

Д. О’Б.: Я гадаю, що найімовірніше те, що Косово буде незалежним. Серби в Белграді не хочуть зрозуміти того, що косовці мають вагомий голос у справах Сербії, отож у даний момент неможливо вважати Косово частиною Сербії. Але щоб дійти до цієї точки, потрібна професійна дипломатія. Зараз три посланники – від Росії, ЄС та США – ведуть переговори до кінця листопада. Ніхто не чекає якогось успіху від цих переговорів. Останні зустрічі мають відбутися 26–27 листопада. Тоді вони звітуватимуть Генсекові ООН, який повідомить про невдачу цих переговорів. І тоді США, ЄС та Росія мусять вирішити, як іти далі. США готові визнати незалежність Косова, Росія цього не хоче робити, отож усе залежить від Європейського Союзу.

Р.С.: Деякі аналітики стверджують, що Росія використовує Косово для того, щоб показати свою нову силу стосовно США. У чому полягають стратегічні, економічні та емоційні інтереси Росії на Балканах?

Д. О’Б.: Тут важко розібратися. Всі балканські переговори, крім Дейтонських, ідуть за одним сценарієм. Серби кажуть: не підемо на компроміси. Тут не відіграє ролі, мають вони рацію чи ні – вони просто не рухаються з місця. Захід намагається просувати справу вперед. Росіяни кажуть, ми не згодні з сербами, але не змушуйте нас виступати проти них публічно. Вихід із ситуації завжди один: як іти вперед так, щоб росіяни могли критикувати, але не були змушені говорити «так» чи «ні» відверто. Вирішення цього питання через Раду Безпеки ООН завжди було б дуже важким. Вихід із ситуації, який обходив би Раду Безпеки, буде легальним виходом, і він дозволить росіянам сказати: «нам це не подобається», але не змусить їх нехтувати сербською позицією. Цей сценарій завжди був вірогідним, так само, як це було на початку 1990-х. Отож Росія сьогодні є міцнішою, ніж вона була тоді, але все одно політичні реалії не змінилися.