Головна боротьба розгортається між фаворитом перегонів кандидатом від опозиції Лі Чже Меном та представником владної партії «Сила народу» Кім Мун Су.


Нинішні вибори оголошені після дострокового звільнення з поста президента Юн Сок Йоля, якому парламент оголосив імпічмент через спробу запровадити у грудні минулого року воєнний стан і перебрати на себе управління країною. 4 квітня Конституційний суд одноголосно затвердив імпічмент, дійшовши висновку про відсутність підстав для запровадження воєнного стану та кваліфікувавши дії Юна як зазіхання на принцип поділу влади.

На початку президентської кампанії у квітні кандидатами зареєструвалися семеро осіб. Згодом двоє з них зняли свої кандидатури на користь висуванця влади Кім Мун Су, тож до фіналу перегонів залишилося п’ятеро кандидатів.

Під номером 1 у виборчому бюлетені вказано Лі Чже Мена, чия Демократична партія «Тобуро» контролює найбільше місць у парламенті. За ним із номером 2 йде Кім Мун Су, чия парламентська фракція є другою за чисельністю. Номера 3 у бюлетені не було від початку, оскільки третя за кількістю депутатів партія свого кандидата на цих виборах не висувала.


Дострокове голосування відбулося 29-30 травня, тоді своїм правом скористалися 34,7% громадян (15,4 млн із приблизно 44,3 млн виборців), зокрема й лідери перегонів.

Сьогодні, в основний день голосування, по всій країні відкрито 14 295 виборчих дільниць, на яких корейці зможуть віддати свої голоси за обраних претендентів із 06:00 до 20:00 за місцевим часом. Роботу дільниць забезпечують близько 130 тисяч осіб, а безпеку – майже 30 тис. поліцейських.

Результатів голосування очікують уже в ніч на середу.

Висуванець опозиційної Демпартії Лі Чже Мен випереджає суперників у соцопитуваннях щонайменше з початку квітня. Станом на 28 травня, за даними соціологічного бюро Realmeter, його підтримували близько 49,2% респондентів, тоді як провладного кандидата Кім Мун Су готові були обрати 36,8% опитаних. Решта троє учасників кампанії отримали 10% і менше електоральної підтримки.

Розподіл симпатій між кандидатами в соціологічних дослідженнях інших служб дещо відрізняється, проте незмінною залишається значна перевага опозиційного кандидата, який за популярністю обходить інших претендентів як мінімум на 10%.

Читайте також: Південна Корея виділяє Україні $4,76 мільйона на цифровізацію
Лі Чже Мен брав участь у виборах президента у 2022 році й тоді програв Юн Сок Йолю з відривом лише на 0,73 відсоткових пункти.

Основною темою цьогорічної передвиборчої кампанії були наслідки подій у грудні. Лі Чже Мен агітував голосувати за нього, аби зміцнити демократичні підвалини та не допустити повернення до влади «прихильників воєнного стану».

Кім Мун Су, який був міністром праці в уряді Юна, кілька разів публічно вибачився перед співгромадянами за дії свого колишнього однопартійця, однак не зміг повністю дистанціюватися від експрезидента. Кім у своїй кампанії атакував суперника, акцентуючи на судових позовах проти Лі та намірах Демпартії переслідувати суддів, які розглядали справу проти її кандидата.

Обидва головні суперники у разі обрання обіцяли зробити пріоритетом своєї політики пожвавлення національної економіки та покращення добробуту населення, зокрема, пропонували зниження податків та збільшення пільг на користь дрібного й середнього бізнесу, продовження термінів виплат дитячої допомоги до 18 років та субсидування купівлі житла для молодят, аби подолати демографічну кризу.

Найбільші відмінності у програмах кандидатів стосуються зовнішньої політики, зокрема, відносин із Північною Кореєю та ставлення до російсько-української війни. Так, Лі Чже Мен виступає за відновлення діалогу з режимом Кім Чен Ина, зниження військової напруженості та денуклеаризацію Корейського півострова. Натомість Кім Мун Су підтримує жорсткий курс попередньої адміністрації на стримування Пхеньяна і допускає можливість залучення з цією метою ядерної компоненти збройних сил у рамках військового союзу зі США.

Провладний кандидат також обіцяє продовжувати політику Юна на українському напрямі, підтримувати зусилля союзників і партнерів Києва й надалі надавати допомогу Україні, зокрема, у відбудові та відновленні.


Опозиційний претендент, як і його політсила, послідовно критикує попередню адміністрацію за підтримку України, що, на їхню думку, призвело до «непотрібної ворожості» у відносинах із Пекіном та Москвою, і виступає за поновлення добросусідських відносин та співпраці з Китаєм і Росією.