У п’ятницю має стати відомо, хто із соціалістів складе конкуренцію у боротьбі за президентське крісло нинішньому міністру економіки та фінансів Ніколя Саркозі. Разом з обома політичними „слонами”, як їх називають у Франції, Домініком Страус-Кан і Лораном Фабіусом, вперше свою заяву від партії на найвищу посаду в державі подала також і жінка – Сеголен Рояль.

„Газель” проти „слонів”: соціалістам у передвиборній боротьбі фантазії не бракує. Сеголен Рояль домінує в усіх рейтингах, хоча сама вона дивиться на це доволі прагматично:

„Як свого часу говорив Франсуа Міттеран, якщо ти не зазнав невдачі у якомусь завданні, то воно тебе робить сильнішим. Як бачите, я стала сильнішою”.

Рояль постійно перебуває у центрі уваги. Їй навіть присвячують пісні. Саме Сеголен Рояль більшість французів хочуть бачити в ролі кандидата у президенти. Однак народ – це не партія соціалістів, у лавах якої вистачає критиків жінки-політика. Приміром, колишній міністр економіки та фінансів Домінік Страус-Кан нарікає на змістовну порожність „Мадонни соцопитувань”, як її називають французькі ЗМІ:

„Французам не достатньо, щоб їм щоденно повторювали, що вони праві”.

Колишній прем’єр та другий опонент Рояль - Лоран Фабіус - дотримується такої ж думки щодо непостійності колеги по партії:

„Коли хтось перескакує звідси туди, критикує учителів, відхиляє те чи інше, виступає проти підвищення заробітної платні – це ні до чого не призведе”.

Однак обидва „слони” партії не досягнули своєї мети: їм не вдалося позбавити популярності жінки-кандидата, хоч вони й мали можливість для цього під час трьох телевізійних дебатів. Щоправда, Рояль не завжди виглядала добре, принаймні, що стосується зовнішньополітичних питань. Річ у тім, що сьогодні вона керує регіоном Пуату-Шарант, і, відповідно, не володіє належним  досвідом у загальнонаціональній та міжнародній політиці. Саме тому в неї вистачає критиків усередині власної партії. Проте вона залишається популярною. Політолог Домінік Рейні це пояснює так:

„Сеголен Рояль – справедливо це, чи ні – вражає своєю свіжістю. У нас у Франції дотепер ще не було жінки, яка б могла стати президентом. Це може мотивувати виборців.  Адже в них складається враження, що з нею не лише ліві зможуть перемогти правих, але й що ціле суспільство стає сучаснішим”.

Сеголен Рояль не боїться порушувати табу: вона виступає за впровадження воєнної муштри для малолітніх злочинців, за заснування громадських комітетів, щоб контролювати депутатів, а також за скасування 35-годинного робочого тижня. Офіцерська донька Рояль не боїться порушувати й табу соціалістів, за що її підтримують передовсім нові члени партії. Зокрема на своїй сторінці в Ітернеті, вона закликає відвідувачів брати активну участь в ухваленні рішень, що стосуються регіону Пуату-Шарант.

Однак на національному рівні передвиборна боротьба стає важкою: суперники Рояль розповсюдили в Інтернеті відео, на якому Сеголен Рояль у вузькому колі звинувачує вчителів у тому, що вони ледачі. Зі свого боку політик дорікає конкурентам, що ті дозволяють собі поведінку мачо, зокрема по відношенні до неї. Мати чотирьох дітей та колишній уповноважений міністр з питань сім’ї ділиться cвоїм досвідом на телевізійних дебатах:

„Я чула, що один з конкурентів запитав, хто ж доглядатиме за дітьми. А інший відповів: краще їй було б залишитися вдома, ніж зачитувати відповіді з кулінарних рецептів”.

Лише близько двохсот двадцяти тисяч членів Соціалістичної партії Франції мають зараз право голосу. Якщо жоден з трьох кандидатів не переступить п’ятдесятивідсотковий бар’єр, то наступного тижня можна очікувати додаткових виборів.