Перша китайська стратегія німецького уряду, опублікована в четвер, 13 липня, викликала інтерес у США. Це пояснюється тим очевидним фактом, що суперництво з Китаєм є одним із пріоритетів зовнішньої політики американської адміністрації та основним положенням її економічної стратегії.

У той же час Німеччина є найбільшою європейською економікою, яка підтримує тісні економічні зв'язки з Китаєм, її найважливішим торговим партнером. Слід також підкреслити великий вплив Берліна на китайську стратегію всього Європейського Союзу. Залежність Німеччини від відносин з Пекіном призвела до часткових успіхів адміністрації США, як Дональда Трампа, так і Джо Байдена, створити євроатлантичний фронт для протидії китайській загрозі. Тому в США звернули увагу на опубліковану першу Китайську стратегію уряду Німеччини, запитуючи, як Німеччина хоче відповісти на дедалі наполегливіші чи навіть агресивні дії Китаю та чи готова вона навіть до обмеженого відокремлення.

У перших оцінках американські коментатори, високо оцінюючи документ і вказуючи на затримку його публікації, намагалися висвітлити ті елементи, які, на їхню думку, визначали майбутній характер і тенденції німецької політики щодо Китаю і які були особливо важливі з точки зору Вашингтона. Так, найчастіше цитувалися слова глави німецької дипломатії Анналени Бербок, які прозвучали під час презентації Стратегії: «Китай залишається для Німеччини як партнером, так і конкурентом, але перш за все системним суперником». Була також процитована заява канцлера Олафа Шольца, яка супроводжувала презентацію: «Наша мета — не відокремлення [від Китаю]. Але ми хочемо зменшити критичні залежності в майбутньому».

Частини Стратегії з’явилися в американській пресі, де згадувалися сфери надмірної залежності Німеччини від Китаю, такі як медичні технології чи інформаційні технології. У цьому контексті було наголошено, що документ демонструє бажання підтримувати торговельні та інвестиційні зв’язки з Китаєм, одночасно зменшуючи залежність у критичних секторах шляхом диверсифікації його ланцюжків поставок – ціль, яка називається «зменшення ризику». Було процитоване ще одне твердження з документа про те, що «в ключових сферах ми не можемо стати залежними від країн [не членів ЄС], які не поділяють наших основних цінностей».

Також зазначалося, що уряд Німеччини оголосив у Стратегії про видання правил, завдяки яким дослідницькі та дослідно-конструкторські проекти, що здійснюються з Китаєм, «у яких можливий відтік знань», не будуть підтримуватися з федеральних фондів або будуть можливими лише за певних умов. Наводяться фрагменти про готовність протидіяти промисловому шпигунству та диверсійній діяльності Китаю. Недаремно в американських звітах згадується тема Тайваню і слова зі Стратегії про те, що «Німеччина підтримує тісні та добрі відносини з Тайванем у багатьох сферах і хоче їх розвивати». І далі: «Будь-яка зміна статус-кво в Тайванській протоці може відбутися лише мирним шляхом і за взаємною згодою».