Державні лідери України, Молдови, Грузії та Азербайджану вдалися до чергової спроби реанімації ГУАМ - міждержавного утворення, заснованого ще 1997-го року. З цієї структури прагнуть зробити повноцінну організацію. Німецькі експерти скептично налаштовані стосовно таких намірів.

Про ГУАМ вже давно говорили як про „мертвонароджене дитя”. Й справді, якимось досягненнями, крім гучних заяв, ця структура досі похвалитися не могла. Президенти Грузії, України, Азербайджану та Молдови тепер сподіваються надихнути ГУАМ новим життям. З цією метою вони прибули до Києва.

„За кількістю та впливовістю іноземних гостей цей саміт ГУАМ можна вважати найбільш представницьким з усіх. Частина учасників прибула ще в понеділок. І поділилася своїми поглядами як на майбутнє ГУАМ, так і на долю СНД. Найбільше привертав до себе увагу Міхаїл Саакашвілі. Президент Грузії привіз із собою рідну бабусю і порадив у неї запитати про ставлення пересічних тбілісців до СНД. Як заявив Саакашвілі, цитуючи українську офіційну особу, «поки що СНД курка, яка не несе не тільки золотих яєць, а взагалі ніяких не несе».

Таке радикальне ставлення, втім, поділяють не всі. Дипломати, з якими вдалося поспілкуватися, зауважують, що навряд чи доцільно позиціонувати ГУАМ, як альтернативу СНД. Оминав гострі політичні теми і президент Азербайджану Ільхам Алієв. Стосовно майбутнього ГУАМ він сказав: „Переконаний, що в країнах ГУАМ переважатиме енергетична складова”. За словами Алієва, усіх членів цієї організації цікавить транспортування каспійської нафти до Європи, а також врегулювання регіональних конфліктів - Карабах, Придністров"я, Осетія та Абхазія.

У Києві союз чотирьох держав - ГУАМ має перетворитися із регіонального об”єднання на міжнародну організацію. Зустріч президентів , на якій планується підписати установчі документи, відбудеться у вівторок. У понеділок міністри закордонних справ країн-учасниць ГУАМ обговорили порядок денний саміту. Як повідомив Борис Тарасюк, найважливішим має стати затвердження статуту організації під робочою назвою «ГУАМ – Організація за демократію та економічний розвиток». Хоча, за словами міністра закордонних справ України, президенти можуть і переглянути абревіатуру. ГУАМ матиме штаб-квартиру в Києві. Лідери країн-членів ГУАМ головуватимуть у цій організації по черзі. Її першим генсеком мають призначити азербайджанця Ільхама Алієва.

Окрім керівництва країн-учасниць, до Києва запрошені в якості спостерігачів президенти Польщи, Литви, Болгарії та Румунії. Також відвідає саміт глава ОБСЄ та помічник заступника Держсекретаря США.”

З проханням прокоментувати спробу відродити ГУАМ ми зв”язалися  телефоном з науковим співробітником німецького Фонду науки та політики Ганнесом Адомайтом.

 „У сприйнятті такої організації, на мою думку, можуть виникнути певні проблеми. Адже вона називатиметься „Організація за демократію та розвиток - ГУАМ”. Якщо про Україну, Грузію та Молдову можна говорити, як про демократичні країни, то вибори в Азербайджані засвідчили, що цю країну зовсім не назвеш яскравим взірцем демократії. Вже в цьому можна відчути певну каверзу. Хоча на просторі між Європейським союзом, Росією, Чорним та Каспійським морями важливо знайти координаційні механізми. І тут існують структури, які надихають на більшу надію, ніж ГУАМ. Я маю на увазі Співтовариство демократичного вибору, або, наприклад, Вишеградську групу. Створювати ж ще одну організацію, до складу якої входитиме лише чотири країни, одна з яких при цьому далеко недемократична, на мою думку, не добре.”

1997-го року, коли засновували ГУУАМ, одним з головних завдань була співпраця в галузі безпеки. Однак таку співпрацю так і не вдалося налагодити. Нині, судячи із заяв політиків, йдеться передусім про економічне співробітництво, а саме в енергетичному секторі. Чи може ГУАМ як організація, все ж таки, виправдати себе в сенсі зменшення енергетичної залежності її членів від Росії?

 „Це справді один з варіантів співпраці. Але для цього не потрібно мати цілу організацію. Всі ці питання можна не гірше вирішувати й на двосторонньому рівні. Ви порушили дуже болісний і важливий аспект. Члени міждержавних об”єднань – як то Співтовариство демократичного вибору або ГУАМ – висловлюють занепокоєння зовнішньою політикою Росії, яку вона проводить на пострадянському просторі. І тут певну роль відіграють прагнення, по-перше, запобігти перенесенню „моделі Путіна” на інші країни, а, по-друге, протистояти економічному тиску з боку Москви. Тому важливо, щоб ці країни співпрацювали між собою. Але сумніваюсь, що ГУАМ може бути підходящим засобом для досягнення такої мети.”

Пане Адомайт, чи не могли б ви пояснити ваше таке песимістичне ставлення стосовно ГУАМ?

 „Я сумніваюся в ефективності таких регіональних організацій - і це стосується не тільки ГУАМ, - оскільки вони об”єднують абсолютно різні країни. Переслідуючи різні цілі, вони не можуть плідно співпрацювати. Подивіться на таку поважну структуру, як Європейський Союз - навіть ця організація з її відносно довгою історією має проблеми з проведенням спільної зовнішньої політики та політики безпеки. І тут не слід очікувати, що структури, які складаються з більш різношерстних членів, до яких належть і ГУАМ,  продемонструють більшу ефективність, ніж Європейський союз.”