Відповідний договір був підписаний в ході візиту президента Туркменістану Сапармурата Ніязова до Пекіна. Сторони також домовилися про будівництво газопроводу, який би забезпечив виконання договору. Підвищений інтерес Китаю до туркменського газу говорить про зростаючу конкуренцію серед споживачів газу.

Але, не зважаючи на потенціал економіки, сьогодні Китай як великий імпортер газу не розглядається. Річний видобуток у країні становить трохи більше 50 млрд. куб. м і повністю забезпечує внутрішнє споживання. До того ж, всього два тижні тому Китай підписав договір з Росією, що передбачає найближчими роками постачання 30-40 млрд. куб. м природного газу.

Експортні можливості Туркменістану також обмежені. Річний видобуток газу в країні минулого року оцінюється в 63 млрд. куб. м, з них близько 42 млрд. пішли на експорт. При цьому тільки в 2006 році зобов'язання Ашхабада за контрактами перед Україною, Росією й Іраном сягають 80 млрд. куб. м. Не зважаючи на відсутність експертного обліку можливостей видобутку й експорту газу з Туркменістану, вже сьогодні стає зрозуміло, що Ашхабад не в змозі в найближчому майбутньому виконувати всі свої зобов'язання по постачаннях. Свідченням тому може стати фактична відмова Туркменістану виконувати зобов'язання по прямих постачаннях природного газу до України, згідно з підписаним у грудні минулого року договором.

Підписання цього договору «треба сприймати скоріше як декларацію про наміри, яку навряд чи вдасться упровадити в життя найближчим часом. Туркменія підписує договори зі всіма, при цьому має можливість вибирати найбільш відповідні умови». Водночас головна проблема експорту природного газу до Китаю пов'язана з будівництвом газопроводу. «Оскільки основні споживачі газу в Китаї знаходяться на сході країни, вартість будівництва газопроводу буде високою, ситуація також посилюється необхідністю залучення до співпраці третіх країн, при цьому збільшуються політичні ризики», — відзначило джерело. Водночас підписаний договір матиме певну політичну вагу, зокрема, на переговорах Китаю і Туркменії з Росією, вважає радник президента з питань ПЕК Іван Діяк. «Поведінка Ніязова цілком передбачена, Туркменія шукає альтернативні ринки збуту і напряму експорту газу і таким чином намагається позбавитися монополії Росії на імпорт газу», — відзначив експерт.