Військова окупація української території росіянами засвідчила, що недовірливе ставлення Заходу до режиму Володимира Путіна мало сенс. Однак, як стверджують європейські фахівці, Євросоюз і США недооцінили тактичних здібностей лідера Росії, тому наразі запанувала атмосфера «холодного миру». Поки на окупованій території ситуація погіршується, західна дипломатія продовжує шукати шляхи для розв’язання конфлікту.

Напруження між Кремлем і Заходом, спричинене вторгненням Росії в Україну, все більше нагадує про часи холодної війни, сторінку якої, здавалося, вже перегорнули. США й держави європейської співдружності останніми тижнями заговорили з Росією мовою погроз і санкцій. Тим часом, як росіяни обіцяють відповісти «симетричними заходами», з боку країн ЄС та Америки лунають попередження: подальше погіршення ситуації змушує розглядати щодо Москви нові покарання.

Про це, зокрема, йдеться у оприлюдненому адміністрацією французького президента Франсуа Олланда комюніке, сформульованому після телефонної розмови з лідером США Бараком Обамою. «Ці кроки чутливо вплинуть на відносини міжнародної спільноти та Росії», – йдеться в заяві Єлісейського палацу. Такі телефонні консультації протягом вихідних були проведені й із іншими країнами-союзницями Північноатлантичного Альянсу, зокрема, з Великобританією, Італією та державами Балтії.

Водночас, попри незвично жорсткішу позицію європейців, продемонстровану на останньому саміті ЄС, коли щодо Росії запровадили часткові санкції, тиск співдружності на Кремль все одно залишається доволі кволим, – зауважують експерти. Насамперед через те, що для Євросоюзу економічні відносини з Росією важливіші за українсько-російське політично-воєнне протистояння.

Для ЄС пріоритет – це торгівля з Росією – екс-голова НАТО

Так, зокрема, вважає колишній голова НАТО й екс-міністр закордонних справ Бельгії Віллі Клаас.

«Двадцять вісім країн ЄС нині мають інші пріоритети - економічні, бо тут здійснюється чимало торгівлі з Росією, – каже він. – Можу уявити, що промислове лобі – особливо в Німеччині – та великі фінанси грають свою роль і відстоюють думку: треба у будь-якому разі підтримати діалог та навіть співробітництво з Москвою із суто економічних причин».

На його думку, саме це й є поясненням дещо «боягузливої» поведінки співдружності.