Як Росії врятувати свій престиж в СНД? Як себе поводити із Україною та іншими державами, що постали на теренах колишнього СРСР? Яке майбутнє очікує саму Росії, куди вона рухається: до демократії чи до авторитаризму? Такі глобальні питання сьогодні порушили відразу два російські часописи: “Независимая газета” та “Московский комсомолец”.

“Якщо подивитися на політичний ландшафт СНД, то ми побачимо, що Співдружність поступово розділилася на три групи держав: “демократії перехідного періоду”, квазідемократичні та деспотичні. Деспотіями стали Білорусь, Туркменистан та Узбекистан”, - пише “Независимая газета”, зауважуючи, що демократична модифікація деспотій неможлива і важко собі уявити в них оксамитову революцію. Бо за перших же ознак публічного невдоволення деспотичний режим вдається до жорстоких масових репресій. Й тому найвірогідніший фінал таких режимів – крах в результаті перевороту у верхівці, повстання чи військової поразки.
Стосовно самої Росії, то вона, як мовиться у статті, “перейшовши весною 2000 року від “демократії перехідного періоду” до квазідемократії, щораз швидше рухається до деспотичних форм.

“Я погоджуюся з апологетами Путіна, - пише автор статті, - що на відміну від України нас не чекає оксамитовий варіант зміни влади. Перш за все, київський листопад 2004 – це результат кількарічних масових виступів. В Україні демократична опозиція завоювала місця у парламенті, опираючись на місцеву владу, на значну частину території країни. Загальний порив української еліти до Європи запобіг можливим найбільш жорстким репресіям. Окрім цього, частина українського державного апарату зрозуміла, що якщо вона швидко “здасться” демократії, то зможе зберегти чи й навіть посилити свої позиції.

Щодо Росії, її перспективи подальшого розвитку, то автор статті в “Независимой газете” Лев Пономарьов плекає надії на можливий потужний правозахисний, демократичний імпульс, бо як зазначає він, “правозахисна ідея здатна стати протиотрутою фашизації країни”.

Свої оцінки ситуації в Росії, її ставлення до найближчих сусідів та її репутації в СНД подає й газета “Московський комсомолец”.

“Щоб проводити зрозумілу зовнішню політику, Росія повинна навести порядок у себе вдома. Потрібно врешті визначитися, яку саме державу ми будуємо. Чи прагнемо ми до демократії, чи все ж до авторитаризму?”, - ставить риторичне запитання часопис, зауважуючи, що допоки Росія намагатиметься поєднувати несумісне, то російська політика в СНД і далі нагадуватиме корабель, що мчить на хвилях без керма й вітрил.

Автор статті досить гостро критикує нинішню політику Кремля стовно владного режиму Олександра Лукашенка у Білорусі. “Через кілька років Україна стане членом НАТО – у московських верхах вже звикли до думки про це. А після неминучого падіння режиму Лукашенка за Україною може піти і Білорусь...”.

“Відхід від влади Лукашенка – це лише питання часу. Чим більше він залишатиметься у президентському палаці, тим із більшою неприязню до “батьки” ставитимуться його піддані. А оскільки Росія віддає перевагу залишатися союзником мінського фюрера, то ця неприязнь переноситиметься і на Росію. В результаті, коли до влади у Мінську прийде новий уряд, він може виявитися навіть більш антиросійським, ніж Ющенко”, - зауважує газета “Московский комсомолец”.