Несподіваний розвиток у справі Едварда Сноудена – колишнього технічного працівника ЦРУ, який оприлюднив державну таємницю щодо масштабу урядового спостереження за спілкуванням звичайних громадян, – по телефону та в Інтернеті. Після того, як він оприлюднив своє ім’я та місцезнаходження – в Гонконгу – Сноуден зник.

Тим часом у США – як політики, так і звичайні американці – у своїх оцінках дій колишнього співробітника ЦРУ розділилися. Одні вважають його героєм. Інші закликають притягти до відповідальності за зраду національних інтересів.
 
Місцеперебування Едварда Сноудена залишається невідомим. Федеральні агенти вже у Гонконгу, намагаючись вийти на його слід. Журналісти газети Guardian, які опублікували викриття Сноудена, кажуть, що вони готують публікацію ще більш сенсаційної інформації:

«У нас буде ще більше викриттів, про які ви ще не чули».

У понеділок агенти з’явилися у будинку батька Едварда Сноудена в Пенсільванії, але той каже, що не знає, де перебуває його син. Не має зв’язку з Едвардом і його дівчиною –  танцюристкою та акробаткою Ліндсі Мілс.
   
Минулої середи газета Guardian оприлюднила інформацію про те, що уряд таємно збирає дані про телефонні розмови мільйонів американців, які користуються послугами телефонного провайдера Verizon. А у четвер газети Guardian та Washington Post написали про так звану програму PRISM, в рамках якої Агентство національної безпеки США та ФБР мають доступ до електронної переписки, аудіо- та відео файлів, фотографій та інших даних, якими обмінюються користувачі провайдерських послуг дев’яти компаній, серед яких Facebook, Google,та Apple.

«Агентство збирає інформацію про спілкування кожного. Вони її збирають апріорі», – зазначив Сноуден.

Конгресмен Майк Роджерс, голова Комітету з питань розвідки Палати представників, хоче, аби Сноудена притягли до відповідальності за шпигунство:

«Він створив небезпеку нашій національній безпеці та порушив присягу. Я абсолютно переконаний, що він заслуговує на покарання».

З цим погоджується і спікер Палати представників Джон Бейнер:

«Він – зрадник. Це – важливі програми національної безпеки, мета яких – захистити Америку та надати нам знаряддя у боротьбі з терористичною загрозою».

Раніше президент Обама заявив, що хоча програми є таємними, вони були схвалені Конгресом.
 
Тим часом, багато хто вважає, що Агентство національної безпеки перевищило свої повноваження.

Майже 40 000 американців підписали петицію, на захист Сноудена.

Джеслін Радак є представником Проекту урядової відповідальності:

«Я думаю, що він зробив надзвичайно сміливу, але добре продуману та ризиковану справу заради добробуту людей в цій країні. Це і є визначення героїзму». 

Радак каже, що програми уряду, які викрив Сноуден, порушують конфіденційність американців та виходять за межі, встановлені законом:

«Однозначно закони були порушені. Він викрив численні випадки перевитрат бюджетних грошей, порушень прав людини та просто законів в небачених масштабах».
 
Несподівана підтримка Сноудена надійшла від іншого легендарного інформатора -  Денієля Елсберґа. Сорок років тому Елсберґ надав газети Washington Post секретну інформацію про дії чотирьох американських адміністрації у В’єтнамі:

«Те, що його називають зрадником, це – частина ціни, яку він змушений платити за те, що говорить правду усупереч бажанню президента. Я сам заплатив цю ціну».

Нещодавнє опитування показало, що більшість американців – 56% – вважають, що збір інформації про телефонні розмови та онлайн активність громадян, яким займається Агентство національної безпеки, є виправданими, якщо це запобігає терористичним атакам.

Дейв з Каліфорнії каже:
 
«Я не вважаю, що він мав злити всю цю інформацію, як він зробив. Урядове спостереження мене сильно не турбує. Вони роблять те, що мають робити».

Діана з Пенсільванії говорить:

«З одного боку, я почуваю, що це порушення конфіденційності. Але з іншого, це захист нашої країни від терористів. Він не є зрадником, але ми так само мусимо робити усе, що треба, для захисту наших громадян».

Але 45% з цим не згодні.

Ніна з  Каліфорнії:

«Він напевно герой через те, що оприлюднив цю інформацію. Я не думаю, що він мусить за це йти до тюрми. Він показав, що уряд може вдаватися до надмірних кроків».
   
Едвард з Флориди:

«Для мене те, що він зробив, –  героїчний вчинок. Але я думаю, що уряд може записувати розмови лише, якщо у них є причини підозрювати, що ти робиш щось нелегальне. Записувати усіх – виходить за межі повноважень уряду».