Дві європейські країни – Італія та Іспанія – прагнуть знизити свою залежність від імпорту природного газу з Північної Африки. Сьогодні кожна з них купує близько третини імпортного газу в Алжирі і більше 10% - спільно у Лівії та Єгипту.

Однак народні виступи, які свого часу призвели до повалення урядів у Лівії та Єгипті, вже призвели до скорочення постачань з цих країн, а напад на нафтогазовий комплекс Ін-Аменас в Алжирі у січні цього року окреслив можливу небезпеку і в цій країні.

"Нам потрібні нові джерела постачань", заявив Леонардо Сенні (Leonardo Senni), голова енергетичного департаменту Міністерства економічного розвитку Італії.

Такими джерелами можуть стати Північна Америка, Східна Африка, Східне Середземномор’я чи Австралія, які мають намір розпочати експорт скрапленого газу вже у цьому десятилітті. Італія також покладає надії на проект ТАР, який має постачати каспійський газ.

Минулого тижня італійська енергетична компанія ENI вже переглянула контракти з Алжиром, замовляючи менші обсяги газу.

Схожа ситуація з Іспанією. "Спостерігається тенденція, що наш африканський імпорт газу стає все більш ненадійним, і об’єктом наших найбільших хвилювань є Алжир. Тому ми дивимось на нові джерела імпорту", заявив один із іспанських імпортерів.

Тим часом аналітики стверджують, що падіння об’ємів закупівлі газу основними клієнтами в Європі може поставити Алжир перед ризиком соціальних заворушень. Реалізація нафти і газу становить 97% від експортних доходів Алжиру і забезпечує майже дві третини надходжень до державного бюджету. Згідно з інформацією Адміністрації енергетичної інформації США (U.S. Energy Information Administration), за десять років експорт алжирського газу уже впав із 70 млрд. кубометрів до трохи більше 50 млрд. кубометрів. Ця тенденція, у поєднанні з високими безпековими ризиками, вже відлякує деяких інвесторів.