Коли говорить Збігнєв Бжезінський, люди слухають. Цей проникливий аналітик, колишній радник з питань національної безпеки американського президента Картера, відомий у наукових та політичних колах, зокрема  його твердження, що без України Росія перестає бути імперією. Цими днями він виступив в одному з вашингтонських центрів із доповіддю про майбутнє Росії і повернення Путіна.
 
 Володимир Путін жалкує, що нинішня Росія вже не є імперською і вже не є Радянським Союзом, і абсолютно серйозно говорить про те, що хотів би це змінити, каже Збігнєв Бжезінський. Він нагадує останню інавгурацію старого нового російського президента, де маленький на зріст Путін ступає через величезні двері і його зустрічають двометрові гвардійці в історичних костюмах.
 
 «Це мені нагадує іншого європейського політика, чий особистий стиль був подібним до Путіна, і який, перш за все, також наголошував на націоналізмі та історичній славі, чи вгадаєте кого?» – запитав Бжезинський.
 
«Мусоліні», – відгукнулися обізнані в публіці люди.
 

«Точно! Їм обом навіть подобаються чорні сорочки. Коли Путін зустрічається зі своїми націоналістичними прихильниками, він повністю вдягається в чорне, може,  не знає, що це має певні історичні конотації», – сказав Бжезінський.
 
 Загалом нинішній Путін – це анахронізм, стверджує відомий науковець. Його влада не буде повторенням епохи Сталіна чи Брежнєва, тому що в країні все ж таки відбуваються зміни.
 
 «Під цим поверхневим політичним феноменом, який Путін проектує і котрий домінує, все ж таки відбуваються зміни. Цей процес перш за все – і це дуже важливо – включає появу нового середнього класу, не в усіх містах, однак у головних великих містах Росії. Цей новий середній клас має інше поняття ідентичності, що дуже відрізняється від поглядів традиційного середнього класу в Росії. Ця ідентичність є міжнародною в поглядах та особистому досвіді», – зазначає аналітик.
 
 З точки зору історії, мистецтва, культури та філософії, Росія є частиною Заходу, однак політично Росія ніколи частиною Заходу не була, констатує Бжезінський. Головною характеристикою політичного процесу в Росії був страх, а ієрархія та субординація – головними формами його самовираження.
 
 «Спостерігаючи за Росією вже тривалий час і відвідуючи її іноді, дивуюсь тому фактові, що вперше в російській політичній історії немає елементу страху, особистого страху, і це щось нове», – зауважує він.
 
Україна є важливою ланкою в будь-яких можливих змінах в Росії
  
 Бжезінський переконує, що з часом цей вузькозорий та нереальний націоналізм, що притаманний Путіну, не втримається, й саме тому відкривається можливість інтегрувати Росію ближче до Заходу, сприяти російському розвитку для того, щоб Росія сама зрозуміла, що найкращі перспективи реалізувати її величезний територіальний потенціал лежать у все глибшій інтеграції із Заходом.
 
 І тут Бжезінський знову повертається до України і наголошує, що українсько-російські відносини є найважливішим геостратегічним чинником, коли йдеться про розвиток Росії. «Я завжди підтримував українську незалежність, але я не підтримую ворожнечі між Україною і Росією», – каже він. Українсько-російське порозуміння, але з незалежною Україною – це найкращий спосіб, як підштовхнути Росію до Заходу.
 

«Я не вірю, що існують якісь можливості для того, щоб Росія реінтегрувала Україну в єдину державу або втягнула її в якийсь союз. Занадто багато українців вірять у їхню незалежність, вони їй віддані, і пов’язують своє особисте благополуччя з незалежністю, щоб таке сталося. І тому Україна є важливою ланкою в будь-яких можливих змінах у Росії, зокрема протягом наступних кількох десятиліть», – наголошує Бжезінський.
 
 Це все звучить досить обнадійливо. Може, воно звучало б ще переконливіше, якби офіційний Київ прислухався до слів Збігнєва Бжезінського і робив більше для того, щоб зміцнити свою демократію, а не  згортати її.