Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров і керівник російської Служби зовнішньої розвідки Михайло Фрадков прибули з візитом до Сирії через три дні після засідання Ради Безпеки ООН, на якому Росія і Китай ветували резолюцію з осудом сирійського режиму за насильство проти власних громадян.

Сергій Лавров не розкрив подробиць послання від президента Росії Дмитра Медведєва, яке він, за його словами, привіз в Дамаск.

Як зазначив Лавров, ті, хто "поквапливо" поставив резолюцію на голосування Ради Безпеки, проігнорували вимогу Росії зачекати, доки він побуває в Сирії і проведе переговори з президентом країни Башаром Асадом.

При цьому міністр сказав, що деякі оцінки дій Москви в Раді Безпеки, які пролунали з вуст американських і європейських лідерів, є "непристойними й істеричними".

Держсекретар США Гілларі Клінтон, серед інших, гостро розкритикувала російське і китайське вето: "Те, що відбулося в ООН - це просто пародія... Після того, як Рада Безпеки була фактично кастрована, нам доведеться подвоїти наші зусилля за межами ООН і працювати спільно з тими союзниками і партнерами, які підтримують право сирійського народу на краще майбутнє".

Лінія Росії

Багато країн Заходу і арабського світу були обурені позицією Росії, яка заблокувала спроби на рівні ООН закликати сирійського президента Асада до відставки.

Якщо режим Асада врешті-решт упаде, Росія втратить свого останнього союзника в регіоні. Позиція Москви таким чином виглядає дещо короткозорою.

Однак директор програм з Росії та Євразії Королівського інституту міжнародних відносин Джеймс Шерр вважає, що російську тактику можна пояснити з точки зору досить простої логіки, хоч би якою дивною вона комусь видавалась.

"Росія значною мірою черпає свій вплив і репутацію в світі завдяки тому, що дотримується традиційно чіткого поділу між внутрішніми і міжнародними питаннями", - каже Шерр.

"Це виграшний момент, тому що Росія завжди може сказати:" Ми не США і не ЄС. Ми - надійний і послідовний партнер", - продовжує експерт. - У світі, де все ще переважають в основному не надто демократичні держави, це дуже важливо. І Росія не може від цього просто так відмовитися".

У Росії також є військово-морська база в сирійському порту Тартус - єдина, яка залишилася у неї в Середземному морі. Крім того, Москва є для Сирії основним постачальником зброї.

"База в Тартусі знову набуває великого військового значення, - говорить Джеймс Шерр. - А Сирія - одна з небагатьох країн світу, що мали стабільні військові зв'язки як із Радянським Союзом, так і з Росією".

Суперечливі позиції

Тим не менш, є ознаки того, що під час переговорів у Дамаску Лавров і Фрадков можуть закликати до певних змін у Сирії.

Як минулого тижня Лавров пояснив в інтерв'ю австралійській телекомпанії ABC, "ми не друзі і не союзники президента Асада". "Ми ніколи не говорили, що кризу можна вирішити тільки за умови, що президент Асад залишиться при владі", - сказав глава МЗС Росії.

Щоправда, при цьому він додав: "Не думаю, що політика Росії полягає в тому, щоб закликати когось до відставки. Зміна режиму - це не наше заняття. Самі сирійці повинні вирішувати, як управляти їхньою країною, як проводити реформи і які це мають бути реформи. Не повинно бути ніякого зовнішнього втручання".

Західні дипломати вбачають у цьому доказ суперечливості російської позиції.

З одного боку, Москва підкреслює, що у сирійського народу є право обирати свого лідера, а з іншого - не дає міжнародній спільноті підтримати спроби сирійців повалити непопулярну владу.

Незважаючи на запевнення Росії, що вона намагається запобігти ескалації конфлікту, деякі представники сирійської опозиції наполягають, що російсько-китайське вето насправді наближає їх до повномасштабної війни.

Втім, на думку Лаврова, заблокована резолюція ООН не накладала "конкретних зобов'язань на збройні групи, що борються з режимом", і не закликала їх відвести свої сили із зон конфлікту.

"Така резолюція означала б, що Рада Безпеки ООН стає на бік одного з учасників громадянської війни", - зазначив глава МЗС Росії.

Зустрічі Лаврова в Дамаску стануть для Росії можливістю продемонструвати, що в неї є альтернативні способи запобігти ескалації насильства в Сирії.