Дипломатичну гру, яку проводить у Європі  Джордж Буш-Молодший (George W. Bush), можна назвати повторним калібруванням: прискування деякої теплоти в американо-європейські відносини, які виявилися дещо охолодженими у зв'язку з розбіжностями через Ірак, але також введення надмірної дози холодної дійсності у відносини з Росією. Бо американському президенту, який зустрічається з Володимиром Путіним у словацькій столиці Братиславі, потрібно видозмінити відносини, які він уперше встановив з російським президентом у 2001 році. Тоді пан Буш, вперше зустрівшись з паном Путіним, дещо дивно оголосив, що зазирнув у душу людині, якій можна довіряти. Будь-яке довір?я такого роду є недоречним у світлі здійснюваного паном Путіним в останній рік відходу від демократії.

Раніше на цьому тижні пан Буш надіслав потужний сигнал про свій намір встановити кращу рівновагу у відносинах, коли він закликав Росію підтвердити свою прихильність демократії і верховенству закону і оголосив про те, що США і Європа мають поставити демократичну реформу на чолі їх діалогу з Москвою. Він також сказав, що передасть пану Путіну конкретні скарги на Росію, які йому повідомили лідери прибалтійських держав.

Перед зустріччю в Братиславі пан Путін прохолодно відреагував на критику такого роду. Демократичні принципи та інститути слід "пристосовувати до реалій російського життя". Звісно, аргументи такого сорту починають використовувати лідери автократичних режимів на кшталт Саудівської Аравії чи Єгипту в усьому світі у відповідь на проголошену паном Бушем кампанію за поширення свободи і демократії.

Проте релятивістські аргументи пана Путіна навряд чи подіють на нинішнього президента США, який має тенденцію мислити в абсолютних категоріях. Так цього і не має бути у випадку з Росією. Бо пан Путін фактично згущує демократичні досягнення.

Він планує призначати регіональних губернаторів, які раніше обиралися; він завуздав пресу, яка скуштувала свободи після комунізму; а те, як він ренаціоналізував нафтову групу "ЮКОС", зробило посміховисько з принципу верховенства закону. Хоча доля "ЮКОСа" налякала іноземних інвесторів, пана Путіна це, здається, особливо не хвилює, оскільки російська економіка тримається на притоку нафтодоларів. Проте його бажання бачити Росію членом Світової організації торгівлі (СОТ) все ж таки дає США деякі важелі впливу на нього. Важливо, як пан Буш зуміє скористатися цими важелями. Він заявляє, що як і раніше, підтримує заявку Росії на вступ до СОТ, незважаючи навіть на те, що це викликає невдоволення на Капітолійському пагорбі. Адміністрація США, мабуть припускає, що після вступу до СОТ Росії буде важче зневажати права власності і по-новому встановлювати державний контроль над нею. Проте США поступили б мудріше, якби стали наполягати на поверненні верховенства закону, перш ніж дати Москві зелене світло для вступу до СОТ.

Завжди існує небезпека того, що, що б не говорив сьогодні пан Буш про відхід від демократії, це питання незабаром знову буде зняти з порядку денного, щоб не створювати перешкод для співпраці з таких питань, як терроризм, безпека та енергетика, які є першорядними для американсько-російських відносин. Проте питання демократичної реформи набуває дедалі більшої важливості в російському оточенні, як показали події в Україні і Грузії, і якщо США і Європейський Cоюз  і далі висловлюватимуть підтримку, це питання може знову знайти опору в самій Росії.