Останнє опитування свідчить: більшість французів  (66 відсотків) схвалює політику свого уряду щодо Лівії. Національна Асамблея майже одностайно дала «зелене світло» на початок бомбардування. Основні аргументи є загальновідомі: бажання допомогти лівійським повстанцям позбавитися від «навіженого й зажерливого диктатора», запобігти кровопролиттю серед мирного населення. Надати підтримку народу, який хоче стати на демократичний шлях – є цілком у дусі національних традицій. Популярний у Франції філософ Бернар-Анрі Леві після поїздки до Лівії й відвідування міста Бенгазі звернувся до президента, був прийнятий у Єлисейському палаці й гаряче переконував Ніколя Саркозі в необхідності втручання. Ось його аргумент: «Життя мільйону мирних громадян Лівії знаходиться під загрозою. Ця цифра мене вразила. Тому я зробив, що міг».

Урядовій позиції щодо Лівії у Франції не бракує опонентів. На найвищому рівні це  представник фракції комуністів в парламенті Ролан Мюзо, який заявив, що поспішні й необдумані дії уряду є ні що інше, як вияв гордині й самолюбства президента. Це не єдиний голос, який пов’язує позицію країни в лівійській кризі з особистістю Саркозі. Ален Корвез, радник з питань міжнародної стратегії, вважає, що Франція поставила себе поза власною військовою доктриною: «Ми більше не маємо дипломатії, а діємо поривами, позбавленими стратегії. Франція завжди виявляла повагу до міжнародних законів, які захищають волю народів вирішувати самим свою долю».

Пересічні французи теж мають свої аргументи, й досить переконливі. Мурад Кемісі, співробітник асоціації «Емаюс»: «Я особисто проти будь-якої війни й зокрема цієї. Спочатку треба використати всі можливі мирні засоби врегулювання конфлікту, чого не було зроблено. Бо будь-які військові дії – це людські жертви. В «хірургічні» збройні операції я не вірю, це лише слова».