Те, що після абсолютного підлесливого та васального візиту, а точніше – виклику, Ердогану до Москви, туди ж незабаром приїде хтось із вищого ешелону безумного тегеранського режиму мулл, не викликало жодних сумнівів. Абсолютно дивним та незрозумілим стало б те, якщо хтось із іранців до Росії не приїхав.

Джавад Зариф на переговорах із одним із лідерів союзу – Сергієм Лавровим, поводив себе впевнено, якщо не зухвало, по відношенню до тих, хто представляє реальну небезпеку цьому страхітливому союзу, який вже став, майже, домінантою на Широкому Близькому Сході. Похмура реальність полягає в тому, що дійсно протистояти цьому союзу можуть лише США та Саудівська Аравія. Це, фактично, все, що зараз може реально називатися «коаліцією» під проводом Сполучених Штатів. Єдине, що втішає, так це те, що Обама та його опричники робили все, щоб навіть й такого не було.

Жодних сумніві у тому, що Лавров та Зариф вирішували та, скоріш за все, вирішили, як діяти після краху Спільного Всеосяжного Плану Дій. Вони, як виглядає, домовилися. Уряд мулл у найближчі дні оголосить про черговий етап руйнування тієї моторошної оборудки. Як виглядає також, це може стати вже реальною епітафією для тих злощасних паперів. Але, ця ключова домовленість між Москвою та Тегераном, якщо вона й була досягнута, а, скоріш за все, що була, може стати прелюдіє до чогось набагато більшого та серйознішого.

Звичайно, для союзу Росії – Ірану – Сирії – Туреччини та Хезболли розширення свого членства – один із вирішальних пріоритетів. Як виглядає, вже декілька місяців тому, в їх лавах сталося поповнення за рахунок Лівану. Ось де витоки нинішнього різкого загострення між Бейрутом та Тель-Авівом. Це, майже точно, тільки початок. Але, Ліван – це дуже замало. Ключовий напрямок «удару» - це Європа.

Тепер зрозуміло, чому Макрон таємно та підступно запросив Зарифа до Біарріца? Потужно діє ланка Москва – Париж. Путін та Макрон – два союзники та вони це вже не приховують. Макрон, в принципі, зараз замінив Меркель. Але, не будуйте ніяких ілюзій: Меркель була у тому союзі та завжди підтримувала Тегеран. Просто зараз час, щоб відійти у тінь та підготувати передачу справ наступнику. А Макрон – це ворог. Був, є та буде ставати ще більш ворожим. У Білому Домі це, як виглядає, нарешті зрозуміли.

Росія, Іран та Туреччина повністю усвідомлюють, що у Сирії все незабаром закінчиться. Напевно, зони впливу вже поділені. Ось де витоки такого жалюгідного стану Ердогана. Ні, щось Туреччині у Сирії перепаде. Але, вирішувати будуть виключно Путін та Хаменеї.

Ключове, як виглядає, про шо вели найбільш закриті перемовини Лавров та Зариф, це – куди спрямувати спільну силу далі? Наразі, майже однозначно, це – Ємен. Ємен, як ключ до домінування у Червоному морі та у водах біля Оману. Оману, який є найбільш слабкою ланкою після Катару.

Наступний напрямок спільних дій – це Ірак. А наступний – північ Африки. Майже не існує сумніві у тому, що так й станеться.
Союз діє напрочуд потужно, вивірено, синхронно та безжально. Спротиву стає все менш та менш. Час грає на Путіна, Хаменеї та аль-Асада. Вони блискуче знають, що кожний наступний день Трамп буде все далі віддалятися від цих викликів. Цікаво, шо він буде робити з регіоном, коли переможе знову?

Джерело: https://blog.liga.net/user/akolomiyets/article/34399