Порошенко – це Путін, український Путін. Український Путін увійшов у стадію агонії.

Зараз вже майже немає сумнівів, що одна із наймерзотніших стратегій у новітній українській історії – «вибори в один тур», була розроблена у Кремлі. Кремль мав дві свої кандидатури, вибір зупинився на Порошенко. Правильний вибір.

Перше «перемир’я» було пробою. Пробою на «малій крові».

26 серпня 2014 року у Мінську кремлівський кегебіст знищив «колишнього президента» Порошенко. Історія рано чи пізно розповість, про що вели мову дві години полковник КГБ та Порошенко. Саме в той день Порошенко був знищений. Саме тоді з’явився  «мирний» президент, а прямо кажучи – «колишній президент» Порошенко. Пекельне та отруйне коло навколо політично та морально мерзотно-огидної фігури «не президента» почало стискатися із все зростаючою швидкістю. «Нормандський» формат, «міланський» формат, «мінський» формат. Можливо, буде «костромський» або «гаванський» формати? Ні, вже не буде.

Для України не має значення, наскільки швидко те отруйне коло отруїть Порошенко. Це станеться і доволі швидко. Для України фундаментальне – розірвати те отруйне коло, тобто позбутися Порошенко із всіма елементами – Чалим, Клімкіним, Ложкіним, Жовквою та примкнувшей к ним Шуляр.   

Порошенко увійшов у стадію агонії. Це було передбачено. Головне, щоб ця агонія не тривала більше, аніж необхідно. «Колишній президент» Порошенко повинен стати колишнім президентом.

Україна без Порошенко! З майбутньою перемогою!