Після перемоги в першому турі у Франсуа Олланда, судячи з опитувань, високі шанси стати наступним президентом Франції. Досі тісна взаємодія Парижа й Берліна була однією з вирішальних передумов успішної боротьби з розростанням боргової кризи в єврозоні.

Однак кандидат французьких соціалістів з багатьох ключових фінансово-економічних питань дотримується іншої думки, ніж лідер німецьких християнських демократів, канцлер Німеччини Ангела Меркель. Це може негативно позначитися на стабільності євро.
 
Не заощадження, а стимулювання зростання
 
 
Звернути увагу німецької громадськості на істотні розбіжності між Олландом і Меркель у питаннях, так чи інакше пов'язаних з єдиною європейською валютою, взялася провідна німецька ділова газета Handelsblatt. Вона опублікувала розлоге інтерв'ю з французьким політиком, а потім склала цілий список суперечливих тем. У статті під назвою "Новий опонент", видання дійшло висновку, що в разі свого обрання Франсуа Олланд буде для канцлера Німеччини "партнером, але не другом", і рекомендувало Берліну налаштуватися на "протидію з боку Франції у всіх центральних політичних питаннях".

Франсуа Олланд, зазначила газета, йде до влади з контр-проектом німецької політики суворої економії. Щоправда, він має намір вже наступного року знизити дефіцит бюджету до 3 відсотків ВВП (за підсумками 2011 року цей показник склав у Франції 5,2 відсотка, в Німеччині - 1 відсоток). Проте вийти на збалансований бюджет він збирається лише в 2017 році - на рік пізніше, ніж  планує його конкурент Ніколя Саркозі (Берлін обіцяє представити бездефіцитний бюджет до 2014 року).

Водночас Франсуа Олланд скептично ставиться до того, що Ангела Меркель дуже підтримує, - фіскального пакту ЄС. Цей договір, зокрема, зобов'язує всі країні, які до нього приєдналися, ухвалити на національному рівні закони про обмеження зростання державної заборгованості. "Більш сувора бюджетна дисципліна необхідна, проте ми не повинні економити заради економії. Тому я хочу доповнити договір заходами, які сприяють економічному зростанню і зайнятості", - заявив в інтерв'ю Handelsblatt кандидат в президенти.

Перегляд фіскального пакту та внесення в нього заднім числом поправок - це серйозний виклик не тільки Німеччині, але і 24 іншим країнам ЄС, що підписали його після непростих переговорів 2 березня 2012 року. Тим не менше Олланд повторив в інтерв'ю німецькій газеті погрозу, не раз лунала й під час його передвиборних виступів: "Якщо пакт не міститиме заходів стимулювання економічного зростання, то я не зможу рекомендувати Національним зборам його ратифікацію".

Такий ультиматум Єлисейського палацу може серйозно дестабілізувати в Європі як ринок акцій і держоблігацій, так і європейську валюту. На думку аналітика німецького брокерського будинку Lang & Schwarz Джузеппе Амато, можлива зміна влади в Парижі в біржові курси поки ще не закладена: "Багато хто втішає себе тим, що це, мовляв,  лише передвиборна риторика ".
 
Нові завдання для ЄЦБ
 
Серйозно дестабілізувати ринок могли б і розбіжності з приводу ролі та завдань Європейського центрального банку. У ФРН чудово пам'ятають, що німецька марка завжди була набагато твердішою валютою, ніж французький франк, і пов'язують це з традиційною незалежністю Бундесбанку. Він концентрувався на боротьбі з інфляцією і не дозволяв уряду використовувати себе як інструмент вирішення бюджетних або економічних завдань.

Вже нині Анґелу Меркель жорстко критикують в Німеччині за те, що вона терпить нав'язування ЄЦБ не властивих йому функцій, до яких належить купівля держоблігацій проблемних країн. Тим часом у Франції Франсуа Олланд, навпаки, набирає  бали, вимагаючи покласти на ЄЦБ нові завдання і ширше залучати його до кредитування країн єврозони. Подібні вимоги можуть підсилити сумніви у майбутній твердості євро як серед німецьких, так і серед міжнародних інвесторів.

Ще однією темою, що дає розбіжності між канцлером Німеччини і можливим майбутнім президентом Франції, можуть стати єдині європейські облігації (євробонди). Анґела Меркель - категорично проти такого інструменту, Франсуа Олланд - за. Щоправда, в інтерв'ю Handelsblatt він дав їм нову назву - "проект-бонди", оскільки пропонує випускати їх для фінансування європейських інвестиційних проектів, зокрема, в галузі інфраструктури.

У програмі кандидата французьких соціалістів газета Handelsblatt виявила і багато інших пунктів, які свідчать про його прагнення посилити й без того традиційне для Франції широке втручання держави в економіку, що, зокрема, передбачає активне субсидування за рахунок бюджету цілих галузей і окремих підприємств. Натомість "структурних реформ, наприклад, на ринку праці, він не пропонує", констатувала газета.

На думку низки німецьких спостерігачів, не слід перебільшувати нинішню риторику Франсуа Олланда, котрий значно «полівішав» під час виборчої кампанії. Адже він вважається помірним політиком, готовим йти на компроміси. Тому його розбіжності з Анґелою Меркель можуть виявитися не такими гострими, як зараз видається.

Однак якщо Олланду після можливого обрання президентом не вдасться в стислі терміни переконати ринки в ефективності своїх рецептів оздоровлення економіки і бюджету, то Франції, що є разом з Німеччиною головним оплотом єврозони, загрожує втрата вищого кредитного рейтингу. А це буде дуже поганою новиною для валюти євро.