Французькі газети широко коментують перший офіційний візит нового президента Франції Ніколя Саркозі до Москви. Ставлення Саркозі до Росії є жорсткішим, ніж у його попередників, але він має знайти правильний підхід до президента Путіна, щоб не зашкодити інтересам Франції.

Впливовий щоденник «Le Monde» містить статтю під заголовком «Ніколя Саркозі шукає вірного тону стосовно Москви». Газета повідомляє, що на порядку денному перемов є суперечливі проблеми Ірану та Косова. У статті мовиться: «Очікується, що президент Франції… задасть новий тон стосункам із Кремлем, які були б більш уважними до почуттів країн східної Європи, що зійшли з радянської орбіти, і позбавленими улесливості, яка була характерною для його попередника – Жака Ширака. Проте водночас Париж хотів би уникнути конфронтації. Це складна гра, беручи до уваги економічні потреби Франції… Що ж до російської дипломатії, яка використовує енергетичні важелі (і у серпні пан Саркозі називав це «брутальністю»), то менша залежність Франції від сибірських енергоносіїв порівняно з Німеччиною залишає їй більше простору для маневру».

Інша газета «Le Figaro» публікує статтю під назвою «Саркозі обкатує свою нову дипломатію у Москві». Видання повідомляє, що, вирушаючи до Москви, французький президент окреслив мету візиту: «Захистити наші інтереси і щиро поговорити про те, що думаємо»… У Парижі кажуть, що готові взяти до уваги бажання Росії підняти голову, її особливу історію колишньої імперії і приниження, що настало після її розпаду. Готові її розглядати як «значного актора у міжнародних стосунках». Проте не може бути й мови, щоб Саркозі «відійшов від своїх засадничих принципів».

Виборчі обіцянки Саркозі щодо Росії

«Le Journal du Dimanche au Quotidien» пише: «Нема сумніву, що Ніколя Саркозі має намір продемонструвати в Москві майстерність балансування… У перебігу першого візиту як голови держави до столиці Росії президент Республіки мав намір заторкнути у розмові з Владіміром Путіним «незручні» проблеми. Дипломатичною мовою це означає, що два державні діячі збираються розмовляти «щиро», не уникаючи таких тем, як статус Косова, іранська криза та делікатне питання прав людини у найбільшій країні світу».

А далі щоденник зазначає: «Ще у час передвиборної кампанії стало зрозуміло, що слід чекати змін у французькій дипломатії. Ось деякі цитати: «Коли думаю про те, що ті, хто докоряє мені за зустріч із Бушем, самі потискають руку Путіну, мені стає смішно». Або ще: «Якщо мене оберуть президентом, моїм обов’язком буде потиснути руку президентові великого народу. Та це не завадить сказати Путіну: «Послухайте, нас непокоїть те, що відбувається у Чечні».