Бі-Бі-Сі: Пане Схеффер, Ви дипломат і вашим першим захопленням, першим місцем роботи була Африка. Чому ж Ви стали Генеральним Секретарем НАТО і, головне, як?

п. Де Хооп Схеффер: Справді, я можу підтвердити вашу інформацію. Я й досі закоханий у Африку, бо вважаю, що це дивовижний континент з чудовими людьми. Але, ще змолоду, я дуже цікавився міжнародними справами, голландською політикою. Коли я став міністром закордонних справ своєї рідної країни, Нідерландів, на певному етапі у НАТО виникла ідея, що, можливо, непогано було б призначити мене головним секретарем – а це процес, як ви знаєте, на який ніхто не може вплинути особисто, це рішення приймається у столицях країн-членів НАТО.

Генеральний Секретар НАТО – насамперед творець консенсусу, він повинен домогтися, щоб 26 країн радше раніше, аніж пізніше домовляться про курс, якого слід триматися. Адже, ви знаєте, НАТО діє за принципом консенсусу. У нас немає більшості і меншості, ми всі мусимо погодитися.   Яап де Гооп Схеффер

Бі-Бі-Сі: Тобто спочатку уряди окремо вирішують, кого вони хочуть бачити на цьому місці?

п. Де Хооп Схеффер: Уряди усіх 26-ти країн повинні разом досягнути консенсусу щодо кандидатури генсека, і на певному етапі вони зупинилися саме на мені. Ось чому зараз я говорю з вами із Брюсселя, а не з Гааги у Нідерландах.

Бі-Бі-Сі: Чи задоволені ви своєю роботою? Що Вам найбільше подобається і що є найскладнішим в тому, що ви робите?

п. Де Хооп Схеффер: Мені багато чого подобається. Захоплює те, що я цивільний керівник організації - унікальної сім’ї з двадцяти шести демократичних держав, політично-військової організації, яка, як ми говоримо, налічує більше, ніж 50 тисяч чоловіків і жінок у військовій формі на трьох континентах, що беруть участь у багатьох різних операціях. Вражає те, що Альянс й досі стоїть на засадах єднання заради колективної безпеки заради колективного захисту. Це дуже важлива форма політичної і військової солідарності, яка ніколи не зміниться. Так було починаючи з 1949 року, і так воно є нині в 2007-му.

Бі-Бі-Сі: Тобто Вам подобається очолювати таку організацію?

п. Де Хооп Схеффер: Так, я отримую насолоду від своєї роботи, якщо ви про це запитуєте.

Бі-Бі-Сі: Що з ваших обов’язків на посаді найважче? Можливо, відряджати людей на війну?

п. Де Хооп Схеффер: Так, звичайно. Ви самі частково відповіли на питання. Справді, відправляти людей у небезпеку – нелегке рішення. Я цього і не роблю, до речі. Держави-члени відправляють, але вони роблять це у межах процедури НАТО. Звичайно, це складно. Наприклад, у нас понад 35 тисяч солдатів перебувають в Афганістані, щоб підтримувати уряд президента Карзая і робити внесок НАТО у боротьбу з тероризмом.

Бі-Бі-Сі: І вашим завданням було переконати держави відправити туди їхні підрозділи? А з цим були труднощі, наскільки я розумію.

п. Де Хооп Схеффер: Генеральний Секретар НАТО – насамперед творець консенсусу, він повинен домогтися, щоб 26 країн радше раніше, аніж пізніше домовляться про курс, якого слід триматися. Адже, ви знаєте, НАТО діє за принципом консенсусу. У нас немає більшості і меншості, ми всі мусимо погодитися. І це головний, майже священний принцип НАТО, який ми всі хочемо зберегти, в тому числі і я.

...Я думаю, що НАТО є синонімом демократії, верховенства права, поваги до прав людини. І з цього погляду, я вважаю, що розширення НАТО – стабілізуючий процес, і таким було.   Яап де Гооп Схеффер

Бі-Бі-Сі: Пане Схеффер, чи Ви погоджуєтесь, що Афганістан – це своєрідне випробування для НАТО. Це, можливо, найбільша і найвіддаленіша операція в історії НАТО. Як на вашу думку, НАТО зможе її завершити, чи вона буде передана комусь іншому?

п. Де Хооп Схеффер: Я думаю, ви маєте рацію, коли говорите, що це найбільш напружена і найбільш складна операція НАТО. До речі, ми її проводимо не лише разом із двадцятьма шістьма членами , але також з одинадцятьма країнами–партнерами – тож в сукупності це 37 держав у Афганістані. І тепер ми перейшли до більш тривалої стадії залучення. Як ви знаєте, до нас приєднався Європейський Союз, приєдналася так звана Велика Вісімка, Світовий банк, ООН, яка є провідним органом в Афганістані, так що ми працюємо не самі. Створення умов безпеки і стабільності для розвитку країни – важлива справа, але не єдина.

	Генсек НАТО: Я отримую насолоду від цієї роботи

Бі-Бі-Сі: І це дуже складна справа. Як, на вашу думку, вона просувається? Чи видно бодай якесь світло в кінці тунелю?

п. Де Хооп Схеффер: Ми досягли чимало, слід розуміти, що ваша робота і робота ваших колег журналістів полягає у тому… Тобто те, що ми чуємо по радіо, бачимо по телебаченню, як правило, висвітлює негативний бік, але якщо я вам скажу, що мільйони біженців – мільйони! – повернулися до Афганістану, що мільйони дітей пішли до школи, що багато тисяч кілометрів доріг було побудовано, що в 90 відсотків афганців отримали доступ до системи охорони здоров’я! Чи ви усвідомлюєте, що з 2001-го року, коли з Афганістану вигнали режим “Талібану - а це був режим, який хотів повернути цю державу назад, у середні віки – ми досягли чимало.

Але водночас, мушу зазначити, що були дуже складні моменти для Афганістану і насамперед для його громадян. Але, звичайно, і для НАТО, тому що є багато людей, які хочуть зруйнувати процес відновлення і розвитку.

Бі-Бі-Сі: Пане Схеффер, якщо операція в Афганістані є найбільшим і найскладнішим бойовим завданням НАТО, то чи можна сказати, що Росія є найскладнішим політичним аспектом, з яким на сьогодні мусить мати справу НАТО?

п. Де Хооп Схеффер: Я думаю, що стосунки з Росією слід позначити двома ключовими поняттями: залучення й інвестування. Росія – партнер НАТО, ми щойно відзначили десять років відносин НАТО й Росії, так само як ми святкуємо десятиліття співпраці НАТО й України, яку ми називаємо “особливим партнерством”. У нас багато форм співпраці з російськими партнерами, ми знаходимо порозуміння у багатьох питаннях, хоча з деяких, важливих, і не погоджуємось. У нас є рада Росія-НАТО для того, щоб обговорювати питання, з яким ми згодні, і особливо – те, на чому ми не погоджуємось, під час того, що я називаю серйозним, зваженим політичним діалогом. Але це, звичайно ж, не означає, що ми у всьому згодні, це не так.

Бі-Бі-Сі: Тобто якими б серйозними не були розбіжності, небезпеки розриву стосунків між НАТО й Росією Ви не бачите?

п. Де Хооп Схеффер: Я кажу, що у зрілих стосунках, у серйозному партнерстві час від часу виникають проблеми, і скажу ще раз: ті пункти, на яких ми не погоджуємось, не найлегші. Я маю на увазі Договір про звичайні збройні сили в Європі, майбутнє Косово, де Росія і Альянс мають відмінні позиції, також, у нас різні підходи щодо протиракетної оборони. Отже, потрібно обговорювати ці питання у раді Росія - НАТО, адже для цього вона й існує. Але я в жодному разі не бачу передумов для повернення до “холодної” війни. Ми, безперечно, повинні утримуватися від заяв, які належать періоду “холодної” війни, а не ХХІ століттю.

Бі-Бі-Сі: Пане Схеффер, чи Ви згодні, що теперішнє розширення НАТО – один із найкращих шляхів для поширення безпеки, адже мета НАТО – це безпека? Чи саме лише розширення НАТО – це найлегший і найкращий шлях для досягнення такої безпеки?

п. Де Хооп Схеффер: Це можна досягати різними шляхами, але, те, що ми спостерігали останніми роками, під час десятиліття системного розширення, безперечно принесло більше безпеки і стабільності на Європейський континент, ніхто не може це заперечити. Будь-яка держава, що хоче приєднатися до НАТО, робить це із власної волі, НАТО нікого не змушує ставати своїм членом. Тому я думаю, що НАТО є синонімом демократії, верховенства права, поваги до прав людини. І з цього погляду, я вважаю, що розширення НАТО – стабілізуючий процес, і таким було.

Бі-Бі-Сі: Які, на вашу думку, переваги отримує держава, приєднавшись до НАТО, і які проблеми? Напевно, ви знаєте про них із досвіду нових членів НАТО.

п. Де Хооп Схеффер: Приєднання до великої демократичної сім’ї держав, з визначними традиціями – безумовно, великий плюс у практичному сенсі, у сенсі роботи над боєздатністю збройних сил. Перевагою також є спільна робота у таких випадках, як стихійні лиха й промислові аварії, тобто існує багато позитивних сторін такої колективної співпраці. Власне, той факт, що НАТО постійно розширюється, свідчить про те, що ця організація викликає великий інтерес.

Бі-Бі-Сі: А щодо складнощів? Які проблеми постають перед новими членами?

п. Де Хооп Схеффер: Це військова реформа, політична реформа. Процес розширення НАТО – це процес пов'язаний з виконанням певних досягнень і стандартів. Тобто держава, яка хоче приєднатися до НАТО повинна реформувати багато сфер, провести, наприклад, політичну, військову реформи, реформу системи безпеки – це передумови, необхідні для розширення.

Бі-Бі-Сі: І останнє питання: що б Ви хотіли залишити у спадок своєму наступнику, коли закінчите роботу на цій посаді?

п. Де Хооп Схеффер: Я б хотів залишити у спадок Альянс із ще кращими позиціями, Альянс, який би, як я це називаю, продукував стабільність, був її втіленням, а не світовим поліцейським чи глобальним “копом”. Для багатьох своїх операцій НАТО має мандат від Ради безпеки ООН. Я б хотів залишити по собі НАТО, що має позиції, навіть кращі, ніж раніше для продукування стабільності. І в цьому зацікавлені усі, я вважаю.

Бі-Бі-Сі: Що ви маєте на увазі, коли говорите про “продукуванням” стабільності?

п. Де Хооп Схеффер: Це те, що ми робимо у Афганістані, це наші операції у Косово, це наша допомога Африканському союзу у транспортуванні їхніх сил у Дарфур і звідти військовим транспортом, авіацією. Ось те, що я мав на увазі під продукуванням, поширенням стабільності.