Америка – найпотужніша країна у світі, принаймні з погляду структур та озброєння. Навіщо їй НАТО? Вона достатньо сильна, знаходиться на відстані від «гарячих точок». Це слабшим країнам потрібно об’єднуватися

Думаю, жодна країна не може вважати, що в змозі наодинці вирішити проблеми безпеки, які є зараз у світі. Усім потрібні союзники й друзі для захисту, якщо на когось із нас нападуть. Також нам потрібні союзники, щоб давати раду небезпечним ситуаціям у світі. Скажімо, в Афганістані перебувають представники усіх 26 країн-учасниць НАТО плюс 11 представників країн поза Альянсом, включаючи українського лікаря в литовському підрозділі. Наші місії потужніші та мають більшу політичну легітимність, якщо участь у них бере більше країн і особливо, якщо на те чи інше завдання дає свою згоду Альянс.

З іншого боку – ніхто з нас сьогодні не має цілковитої безпеки. Єдиний раз в історії НАТО було задіяно п’яту статтю. Це сталося не так, як очікували співзасновники, що США захищатиме Європу, а після 11 вересня 2001 року, коли довелося захищати Америку. Тобто Альянс уже висловив свою готовність стати на наш захист, і це дуже велика цінність для американського народу.

Чи можете ви уявити собі таку ситуацію, що до влади в Сполучених Штатах прийде новий президент і скаже, що США НАТО непотрібне?

Вікторія Нуланд – посол США в НАТО і фахівець з українських справ. Уперше відвідала Україну ще в юному віці – від американської молодіжної організації відпочивала в піонерському таборі «Молода Гвардія» в Одесі. Зазначає, що відтоді закохалася в цю частину світу. У 1990-х вона від імені Держдепартаменту брала участь у переговорах про набуття Україною без’ядерного статусу. Активна прихильниця розширення НАТО. Отримала цивільну медаль за роботу з росіянами під час авіарейдів у Косово. Говорить, що має військовий кітель, але рідко його одягає, бо уніформа не пасує до її сережок.

Ні. НАТО як установа, як Альянс і як ідея зобов’язання перед іншими членами має величезну підтримку у Сполучених Штатах в обох політичних партіях. Гадаю, якби ви розбудили будь-якого американця серед ночі й запитали: «Чи потрібно Америці вийти з НАТО?», –відповідь була б: «Ні, звісно, ні!». Якщо поставити інше запитання: «Чи потрібно НАТО працювати більше?», – кожен би відповів: «Так, звісно».

У військовому сенсі?

І в політичному, і у військовому. Американцям хотілося б знати, що їхні колеги по НАТО розуміють, що вони мають справу зі складними питаннями безпеки у світі й готові зробити свій внесок, аби вирішити їх разом. Важливо знати, що ми не одні у світі – і це те, що дає нам Альянс.

Де пролягають кордони діяльності НАТО? Ви згадали Афганістан і навіть Африку.

Коли НАТО створили 60 років тому, її завданням було захищати наші власні території. Але сьогодні ми бачимо, що якщо хочемо бути в безпеці вдома – повинні разом працювати над проблемами на відстані: той же Афганістан, тренування іракців тощо. І замість того, аби штучно вирішувати, де мають бути кордони, хочу сказати, що ми прагнемо до міцної але гнучкої організації. І що б не сталося, повинна існувати можливість того, що всі 26 країн можуть це обговорити і вирішити. Тож я б не обмежувала його географічно, а сказала б, що ми маємо вирішувати: чи НАТО діятиме як одне ціле, чи краще, щоб країни окремо розв’язували те чи інше питання.

То ви б не сказали, що НАТО – це західна організація?

Знаєте, я не розумію, що означає «західна».

Це більше в світоглядному сенсі. Після розширення на Схід – чи стає НАТО глобальнішою організацією, ніж просто західною?

Гадаю, НАТО – трансатлантична організація, але в неї є й партнери по всьому світу, зокрема з 40 країн на 5 континентах. Але що об’єднує Альянс, можливо, навіть більше, ніж просто географія, – то це демократичні цінності, які ми поділяємо, а також відчуття, що наша безпека залежить від того, як ми поширюємо та захищаємо ці цінності там, де вони під загрозою. У ХХІ столітті ми не говоримо про суто географію, а про безпеку ХХІ-го століття.

Чи не могли б ви кількома словами пояснити, чому солдатам із різних країн НАТО потрібно зараз бути й помирати в Афганістані?

Почнемо з того, що ми припустилися страшної помилки, забувши про Афганістан у 1990-ті, коли афганці та їхні лідери просили нашої допомоги. У результаті режим «Талібану» ставав більш деспотичним, а також надавав прихисток Аль-Каїді, що скоїла 11 вересня терористичний акт у моїй власній країні. І саме тому, що ми відвернулися від Афганістану, держава розвалилася, й країна стала базою для терористів. Афганістан повернеться до старого, якщо ми зараз не допоможемо його народові отримати шанс створити безпечну, стабільну та демократичну країну.

Інша причина, що дуже болить європейським учасникам Альянсу, – це наркотики. Афганістан – найбільший експортер героїну та опіуму. Провінція Хельман – другий за потужністю експортер опіуму в світі. І ці наркотики опиняються на вулицях міст України, Росії та європейських столиць Альянсу. Тож, якщо ми хочемо припинити цей потік в наші країни, повинні допомогти урядові Афганістану видати закон про регулювання виготовлення наркотиків і забезпечити його виконання.

Чи можна сказати, що це сьогодні найбільше завдання НАТО?

Можна точно сказати, що це – наше найбільше військове завдання. Найбільше політичне завдання – залишатися разом і цінувати те, що ми сильніші разом, ніж поодинці.

Деякі члени російського парламенту брали участь в антинатівських акціях у Криму минулого літа, про що вам, мабуть, відомо. Опоненти НАТО говорять, що Сполучені Штати також втручалися у внутрішні справи України, підштовхуючи її до членства в Альянсі. Прикладом може бути нещодавній законопроект Конгресу на підтримку членства України та інших країн у НАТО. Як на вашу думку, де відбувається втручання, а де ні? Яка позиція Сполучених Штатів щодо можливого майбутнього членства України в НАТО?

Позиції США та НАТО щодо вибору України однакові – це рішення, яке прийматимуть українці. Вони мають бути щодо цього відносно одностайні. НАТО не займається вербуванням нових членів. Її завдання – тримати двері відкритими для тих трансатлантичних демократичних країн, які хочуть до нас приєднатися, і це те, що ми робимо.

Щодо нинішніх суперечок в Україні, то ми хочемо сказати: відносини НАТО з Україною зараз дуже потужні й, на наш погляд, вигідні для України. Ми були причетні до знешкодження надлишкових боє¬припасів, навчання військових. Ви активно берете участь в операції у Косово, ви з нами в Афганістані, допомагали у Дарфурі перевозити війська Африканського Союзу. Тож ми, звісно, хочемо зберегти ці стосунки, над якими працювали десять років, усвідомлюючи при цьому, що рішення про наступний крок – приєднання України до НАТО – це рішення виключно українського народу. Звісно, ми б вітали, якби ви приєдналися, й допомогли у підготовці до цього, як вже було зазначено Конгресом США.

На вашу думку, що означало б можливе членство України в НАТО для пересічних людей? Чи змінило б воно що-небудь?

Коли я бачу ваших парламентарів чи високопосадовців, зазвичай кажу, що приєднання до НАТО – дуже серйозна справа. Передусім, – і головне – це б означало, що Україна отримує захист і підтримку всіх нинішніх членів НАТО. Чи потрібен вам захист, і чи готові ви рівноцінно стати на захист інших? – це запитання, на які ви маєте відповісти собі. Інше питання – це вибір між членством у НАТО та партнерством. Якщо ви – партнер НАТО, тоді Альянс вирішує, що він робитиме, а потім запрошує партнерів приєднатися до того чи іншого проекту. Якщо ж ви – член НАТО, то сидите за головним столом і допомагаєте приймати рішення з самого початку. Отже, питання в зовсім іншому статусі.