Володимир Путін, людина, що домагається стати диктатором в Росії, примусив Президента Буша засвідчити, як він дійсно відноситься до справи демократії в світі.

Рішення Путіна в понеділок покінчити зі всенародними виборами російських губернаторів, а також обирати парламент на  основі списків кандидатів, визначених партійними лідерами, який він контролює, є чітко виразним кроком до тиранії в Росії. Таке рішення не може вважатися як частиною війни з тероризмом. Путін виношував такі плани ще декілька місяців тому. Він цинічно використовує жахливу терористичну атаку в Беслані в  якості свого виправдання.

Немає жодних складнощів або непорозумінь щодо значення дій Путіна. Путін нав’язує диктатуру звичним способом, на кшталт Фердінанда Маркоса, Анастасіо Сомоси або Пака Чунг Хі. Він стверджує, що йому потрібно посилити державу перед загрозою її ворогів. Росії необхідно побороти тероризм. Але, знищення виборів та політичних опонентів немає нічого спільного з цією боротьбою.

Зараз постає питання: „Чи Президент Буш турбується про долю демократії в Росії?”. Від 11 вересня він оголосив гранд-стратегію підтримки демократії по всьому світу. Він вірно досягав цієї мети в Іраку і, не дивлячись на помилкові поради Пентагону, він залишається віданним цій основній меті.

Буш також оголосив плани підтримки демократії на Ширшому Близькому Сході. І не дивлячись інколи на менш практичні спроби, що не співпадали з величавою риторикою, це була достойна та важлива мета. В Афганістані більш ніж десять мільйонів зареєструалися для голосування 9 жовтня на виборах президента. Приголомшений та несподіваний успіх.

Президентська відданість демократії була висміяна реалістичними аналітиками зовнішньої політики як небезпечно ідеалістична. Навіть демократи розглядали спроби Буша з цинізмом та ворожнечею. Буш, все ж таки, залишався непохитним.

Але, через декілька років адміністрація Буша все ж таки повернула свої  заплющені очі до Росії. Державний секретар Колін Пауелл  зробив сильну заяву проти путінського нелюдського поводження з опонентами минулою весною. І він експресивно виказав стурбованість щодо дій Путіна зараз. Але, Білий Дім залишався відносно мовчазним. І президентський голос, єдиний, що має значення, ще не прозвучав (до ночі 16 вересня – ред.).

Велике питання, що виникає, полягає в тому, чи зможе Президент Буш знайти волю денонсувати людину, яку він розглядав як союзника в боротьбі з тероризмом. Деякі можуть аргументувати і Буш може відчути, що Путін „з нами”. Але, зараз Бушу необхідно зробити інші розрахунки. Путін зараз реально „не з нами”. Путін консолідує свою власну владу. Яким чином це допоможе нам у війні з тероризмом?

Факт, що може принести нещастя. Провал стосунків з демократичними силами в Росії може відкинути тінь на зобов’язання Буша щодо світової демократії. Офіційно Білий Дім прокоментував для „The New York Times”, що дії Путіна це „внутрішня справа росіян”. Дійсно? Якщо так, тоді це стосується всіх людей чиї права забрані тиранами.

Ні Президент, ні його радники не повинні мати сумнівів, що життєві інтереси США на боці боротьби росіян.  Боротьба з тероризмом не повинна та не може означати применшення інших елементів стратегії США. Диктаторська Росія є такою ж небезпечною для інтересів США як диктаторський Ірак. Якщо надії на демократичні реформи в Росії не виправдаються, російські сусіди в Східній та Центральній Європі будуть бити  на сполох та звернуться до США за допомогою.  

І тут президент постає перед ще більш фундаментальною реальністю: російська диктатура ніколи не буде надійним союзником Сполучених Штатів. Російський диктатор завжди ставитиметься до США з підозрою, оскільки лише саме існування Сполучених Штатів, їх сили, глобальний вплив, приклад демократії загрожуватиме втриманню влади.

І зрештою, ще має значення російський народ. Хіба Сполучені Штати для того помагали повалити комунізм, щоб зараз спостерігати повернення тиранії? І хіба це той спадок, який бажає залишити після себе президент Буш?

Багато що залежатиме від того, що Буш скаже найближчими днями, причому ніхто не очікує простих відповідей. І Буш платитиме високу ціну в разі осудження дій Путіна, а саме, якщо Буш зайде далі ніж варто, говорячи про такі вагомі питання, як економічна та політична сфери з метою непогодження з останніми діями Путіна, то під загрозою може опинитись співпраця з Росією в цілому. Проте ми повинні зробити все належне з нашої сторони.

Можливо на тлі глобального тиску, що застосовуватимуться США разом з Європою, Путін буде вимушений повернутись до старих позицій. В будь-якому випадку, президенту Бушу необхідно спробувати. Він мусить притримуватись виголошеним принципам, як заради самих принципів, так і заради інтересів США.