Це є дійсно сором, що Генеральний Секретар НАТО Яаап де Хоп Схеффер та Головнокомандувач НАТО в Європі, генерал Джеймс Джонс подорожують по столицям країн-членів НАТО як жебраки, аби випросити більше солдат для виконання зобов'язань Альянсу в Афганістані.

Зрозуміло, що ситуація в Афганістані стає гіршою. Військові лорди, наркобарони та таліби вчиняють неймовірний тиск на уряд країни, а також на сили США та сили НАТО.

Успіх або поразка в Афганістані є менш військовою, а значно більше політичною.

Чи дійсно нації НАТО та віддані нації - не члени НАТО, спроможні виграти цю війну?

НАТО може виконати тільки те, що можуть дозволити його члени.

НАТО та уряди Альянсу знають, що вирішується в Афганістані:

- це безпека та стабільність в Афганістані та Ширшому Близькому Сході - від Центральної Азії, Пакістану до Ізраїлю;

Поразка в Афганістані може розвернути "стратегічний стіл" в цьому хрупкому регіоні проти Заходу, включаючт негативні наслідки для енергетичної безпеки. Ефект "негативного доміно" може призвести до хаосу, нестабільності та регіональним війнам. Афганістан може знову стати притулком для терористів всіх видів.

Країни НАТО та їх союзники в Афганістані все ще можуть вирішити, чи вони бажають досягти успіху чи сприймуть поразку. Це їх політична воля вирішити як долю регіону, а також й самого НАТО.

Успіх в Афганістані покраще безпеку та стабільність в цілому регіоні, а також підсилить НАТО внутрішньо і зовнішньо.

Майбутній самміт НАТО в Ризі повинен відіграти вирішальну роль

Члени НАТО повинні задекларувати, що вони готові до перемоги у війні в Афганістані, або вони хочуть залишити країну такою, як вона є. Тоді це буде кінець НАТО як ефективної військової організації, що може дивитися на минулі 50 років успіху.

Треба пам'ятати: наприкінці 1995 року країни НАТО бажали та надіслали близько 60 тисяч солдат на Балкани, базуючись на спільних цінностях, спільних цілях та солідарності.

Нації НАТО стоять на роздоріжжі. В одному напрямку - успіх, в іншому - поразка. Але не буде вибачення за поразку.