Президент Сполучених Штатів Джордж Буш під час візиту до Угорщини вшанував учасників антирадянського повстання 1956 року і заявив, що угорці своїм прикладом досі надихають усіх тих, хто цінує свободу.

Президент Буш сказав, що хоче віддати шану "революції, метою якої була свобода для всіх":

"Я тут, щоб вшанувати революцію 1956 року, саму ідею революції, яка прославляє поняття свободи для всіх жінок та чоловіків. Я також тут на знак дружніх зв'язків між Угорщиною та Сполученими Штатами. Я привіз вітання від тисяч американців угорського походження, які пишаються своєю батьківщиною та її спадщиною. Прийміть також вітання від людей, які захоплюються вашою відвагою та бажанням працювати на благо демократії".

Хоча офіційне відзначення 50-річчя повстання лише у жовтні, президент США використав нагоду саміту ЄС у Відні і завітав до Будапешта, аби вшанувати пам’ять повстанців, що загинули у 1956 році у боротьбі проти Радянського домінування.

Сталін і танки

23 жовтня 1956 року, на центральну площу столиці вийшли студенти, які зірвали комуністичну символіку і повалили статую Сталіна у міському парку.

Вже надвечір ситуація переросла у силове протистояння. Підрозділи сил безпеки відкрили вогонь у демонстрантів поблизу будинку національного радіо. У відповідь демонстранти почали озброюватися, і комуністичний уряд викликав на підмогу радянські танки, що базувалися у передмістях.

Повстання проти комуністичного режиму тривало два тижні, хоча у демонстрантів не було іншої зброї, окрім автоматів та пляшок із запальною сумішшю. Тисячі цивільних людей загинули, і, за офіційними даними, радянське військо втратило понад 700 вояків.

Вже 4 листопада радянські підрозділи захопили центр Будапешта, і світ почув останнє звернення незалежної радіостанції до Організації Об’єднаних Націй: "Говорить Угорщина... Говорить Угорщина: остання незалежна радіостанція звертається до Об’єднаних Націй. Цього ранку радянські війська розпочали генеральний наступ. Ми просимо надіслати підтримку у вигляді десантників у придунайському регіоні. Якщо ви нас більше не почуєте, передайте наше прохання. Заради Бога і Свободи - допоможіть нам!"

Допомога не надійшла

Допомога угорцям у той час була нереальною. Хоча президент США Ейзенхауер проголосив завдання визволення поневолених народів Східної Європи, насправді, у Вашингтона не було ефективних важелів. Військове втручання могло призвести до Третьої Світової війни.

Торгівельні санкції не мали б ефекту, бо торгівлі з СРСР майже не було. До того ж після смерті Сталіна у стосунках Вашингтона і Москви розпочалася відлига.

В результаті комуністичний режим був відновлений в Угорщині ще на кілька десятиріч. Понад 350 повстанців були засуджені і страчені. Серед них і прем’єр-міністр Імре Надь, який очолив повстання. Після смертного вироку у 1958 році Імре Надь заявив, що його виправдає історія:

 
Студенти вимагали незележності від СРСР

"Я вважаю мій смертний вирок несправедливим і звинувачення безпідставними. Я відкидаю цей вирок, хоча не маю права на оскарження. Мене тішить лише, те, що раніше чи пізніше справедливість переможе, і ці звинувачення проти угорського народу, нації, робітничого класу і проти мене особисто, через які я жертвую життям, будуть скасовані. Я є жертвою перекручення судочинства. Я не прошу помилування".

Буш - про теперішнє, не про минуле

Коли президент Буш вшановував пам’ять Імре Надя і тисяч повстанців, які загинули, він не заглиблювався у історію про те, чому США не допомогли угорському народові у 1956 році. Натомість від відзначав успіхи, яких досягли угорці з часу падіння комунізму.

Угорщина є членом НАТО і Євросоюзу, і попри те, що при владі там соціалістична партія, яка є спадкоємцем комуністичної, угорський уряд підтримує політику республіканця Буша у низці принципових питань.

Угорщина приєдналася до глобальної коаліції у війні з терором. Угорські війська разом з військами НАТО здійснюють миротворчі операції в Афганістані та на Балканах. Саме на цьому наголошуватимуть угорський та американський президенти під час зустрічі вшанування героїв повстання 1956 року, і зокрема в контексті нових спроб Росії накинути своє домінування в цьому регіоні, базоване на політиці енерегоносіїв.