Друга фаза війни на знищення Ізраїлю була невідворотною. Напевно, зараз, майже рівно через рік після «7 жовтня», єдине питання залишається без відповіді: «А чи перейде ця, друга фаза, відразу у фазу третю, тобто у прямий напад Ірану на єврейську державу?».

Вельми цікаво бачити, що Кремль мовчить. З одного боку, його сателіти на Близькому Сході діють виключно в його інтересах. З іншого боку, війна на Близькому Сході однозначно відволікає ресурси, що могли б бути спрямовані виключно для путінської військової машини, в першу чергу, від тегеранського режиму. Коли наступить той момент, коли Путіна та Хаменеї прийдеться казати один одному вкрай неприємні речі? Але, чи наступить той момент взагалі? Це буде у вирішальній мірі залежати від ЦАХАЛ.

Як фундаментально змінилися суспільні настрої в Ізраїлі після початку боїв із Хезболлою. Прозріння у великій частині ізраїльтян настало лише тоді, коли північ Ізраїлю запалав. А це лише початок другої фази великої війни за саме існування Ізраїлю. Ізраїльтянам зараз треба бути готовими до того, що якщо у боях проти ХАМАС результат був передбачений, то у битві проти Хезболли цього сказати не можна ніяким чином. Про потенційну третю фазу зараз не треба розмірковувати взагалі.

Що Ізраїль знає, так це те, що він наодинці. В принципі, як й Україна. Та Україні хоч якось допомагають, а Ізраїль, фактично, кинутий напризволяще. Більше того, після жахливого 7 жовтня 2023 року на Ізраїль посипалися погрози, шантаж та ультиматуми. Ні, не з боку ворогів, а з боку «союзників», передусім із США. Те саме прийшлось винести й Україні, починаючи від 14 – го року до початку відкритої агресії. Пік таких погроз припав саме на даний період. Й саме зараз Хезболла відкрила другий фронт. Дивно було б тому, якщо цю друга фаза не розпочалася саме зараз, у момент найбільшого сприяння, у момент, який розпочався на початку вересня та який завершиться відразу після закриття виборчих дільниць у США. Парадоксально, але цей страшний момент також сприятливий і для Ізраїлю, тому що тиск із Білого дому все слабшає.

Нетаньяху довго коливався, чи летіти йому за океан на абсолютне ідіотичне та вкрай небезпечне збіговисько ООН. Він скоротив своє перебування там лише до лічених годин, в тому числі, щоб ще раз уникнути, фактично, зрадницького тиску з боку «союзників» та «партнерів». Зеленський перебуває там вже майже тиждень, фактично, кинувши напризволяще Україну та прибувши до США за наказом із Білого дому, не отримавши там майже нічого Як й прогнозувалося. Різниця між Бібі та Зеленським нездоланна.

Та все ж таки ЦАХАЛ треба поспішати. Зрозуміло, як важко сприймати такі поради, коли на твою країну сиплються сотні ракет. Але, на мою країну сиплються також сотні ракет, у тому числі й іранських. Справа в тому, що незабаром Кремль та Тегеран, а також Пекін, скинувши перше оціпеніння, можуть домовитися та почати діяти. А також, а чому оціпеніння не може покинути й Білий дім? А що вже втрачати Сплячому Джо та його антуражу? Цікаво, а як поведе сама Камала у ці останні тижні перед виборами? Промовчати навряд чи вдасться, а тиснути на Ізраїль зараз, це ризик втратити голоси американських євреїв та могутніх єврейських донорів Демократичної партії.

Зараз зрозуміло єдине – ніхто вже не зупиниться, Іран бажав цієї війни і дуже довго до неї готувався. А в Ізраїлю просто не існує іншого вибору. ЦАХАЛ готується до введення своїх частин до Лівану. Істерія в деяких урядових кабінетах Вашингтону,, включаючи Держдеп, безмежна та така ж сама, коли Ізраїль готувався до наземної операції в Газі. Просто зупинити це не вдалося тоді, а тим більше не вдасться зараз. Схоже, що Ізраїль, окрім себе, рятує також й Україну.