Блінкен відмінив поїздку на Близький Схід, відверто побоюючись за свою особисту безпеку на тлі майже неминучої атаки режиму в Тегерані та його сателітів на Ізраїль. Страх за власну безпеку, за власне життя, переважив все. Що ж, заклинання Байдена, що він та його апарат в останні тижні президентства зосередиться виключно на вирішенні ключової проблеми на Близькому Сході розсипалися в прах, як й повинно було статися.

Невже тепер Бібі та його уряд все ж таки підпишуть капітулянтську угоду у найближчий четвер? Так, божевільний тиск на офіційний Єрусалим і на Нетаньяху, особисто, з боку Білого дому були божевільними. І все заради одного – вибори у листопаді. Ніщо інше не хвилювало команду Сплячого Джо. Але, зараз, коли Сплячий Джо вийшов із гри, навіщо ж продовжувати цю брудну оборудку, яка окрім подальшого нещастя нічого не принесе скривавленому регіону? Для перемоги Харріс ця божевільна оборудка точно нічим не допоможе, а може навпаки. Єврейські виборці у США, які традиційно голосують за демократів, можуть відвернутися від них. Тепер, коли Блінкен боязливо залишився у Вашингтоні, в Ізраїлю знову є шанс вцілити. Та голова ЦРУ все рівно прибуде на переговори.

Іранський режим готовий атакувати. Справа в тому, що він не може вже зупинитися. Це те ж саме, що й з кремлівським режимом, який вже не може зупинитися в Україні. А страшний союз Пекіна – Москви – Тегерана – Пхеньяна про все вже давно домовився. Випадання однієї ланки з їх угодженої та затвердженої стратегії призведе до краху цілої стратегії. Москва вже й так на межі випадання на тлі вторгнення України до Росії. Тому Тегеран у вельми скрутному становищі. І на все це вже з огидою спостерігає Сі. У нього часу для захоплення Тайваню стає все менше. Тому, якщо мулли в Тегерані відступлять, вони програють. Тому вони й заявили свій ультиматум Ізраїлю: «Або підписуйте капітуляцію, або ми нападаємо на вас». Блінкен, окрім страху за себе, на додаток просто умив руки. А Бернс нехай летить на переговори.

В принципі, Ізраїль мало чого досяг від 7 жовтня 2023 року. Жодна з цілей, які були задекларовані Бібі, як програмні, не досягнуті. ХАМАС вже поновив атака на Тель-Авів. Вже одного цього достатньо, аби відкинути капітулянтську угоду й готуватися до вирішального зіткнення з Іраном. Дилема дійсно страшна: або підписувати капітуляцію, а потім все рівно битися із Іраном, або битися із Іраном без ганьби. А «час Х» неухильно наближається. Але ж, майже очевидно, що кращого вікна можливостей для атаки на Ізраїль, аніж період приблизно з серпня до дня голосування в США, не знайти. До цього вікна можливостей, скоріш за все, також готовилися й у Москві. Вже точно не готуються. До цього вікна можливостей також, скоріш за все, готувалися й у Пекіні й продовжують готуватися до вторгнення на Тайвань.

Гаразд, все зійшлося до дуже простого, як і повинно було бути. Або, Хаменеї у найближчі дні, або навіть години, віддає наказ атакувати Ізраїль. Або, Ізраїль відкидає капітулянтську угоду й готується до війни з Іраном. Атака на Ізраїль буде набагато агресивнішою, аніж та, яка була всередині квітня. Якщо так станеться, тоді Ізраїль повинен відповісти адекватно, знаючи, що підтримки майже не буде, або не буде взагалі. Те, що Ізраїль відповість, поза сумнівами. Та чи достатньо буде того, щоб Тегеран не атакував знову та більш агресивно? Великі сумніви. Іран не відповість лише тоді, коли американська армада з двох авіанесучих груп викаже свої наміри однозначно.

Можна лише уявити зараз, які напружені та відверті переговори йдуть зараз по закритих системах зв’язку між Москвою, Тегераном і Пекіном. Та можна лише співчувати Нетаньяху, який тиск ведеться проти нього по інших, абсолютно закритих каналах зв’язку з Білого дому. Що майже точно, так це те, що Камала не бере в цьому безумному дійстві жодної участі. А якщо все ж таки бере?