Те, що Ізраїлю не дозволять перемогти було абсолютно зрозумілим. Перемога Ізраїлю над ХАМАС, майже автоматично, привела б до поразки «президента - крадія» Байдена. Показники настроїв виборців у Мічигані та Пенсільванії – найяскравіший доказ. І те, що Білий дім мовчав, хоча точно знав, про плановану атаку 7 жовтня, доводить лише одне – Ізраїль для угруповання Джозефа Байдена не те, що не союзник, навіть не партнер, а набагато гірше.

Заборона атакувати Рафах – це виключно політична заборона. Найбільш мерзотно у цьому, так це така існуюча, величезна залежність Ізраїлю від того, хто перебуває у Білому домі. Байден це блискуче усвідомлює й тому його шантаж ізраїльського уряду такий жорсткий і така поблажливість до ворогів та терористів. «Рафах» мін би стати для нинішнього окупанту Білого дому із його камарильєю останнім геополітичним акордом. Й почалася одночасна, багато фронтальна й, скоріш за все, скоординована атака.

«Друг Патрушева», член антиукраїнської коаліції вищого рівня Джек Салліван, піл час свого останнього вояжу за наказом свого патрона з Овального кабінету, був особливо брутальним. Заборона на постачання окремих видів американської зброї ЦАХАЛ вже виглядала, як дитячі пустощі, на тлі тієї брутальності Саллівана. Він прямо наказував, що уряд Ізраїлю може, а що немає права робити. Стисло. Ізраїль повинен капітулювати й якомога швидше. Й одночасно, Салліван публічно звинувачував саме Ізраїль у тому, що відбувається в регіоні. Як виглядає, Бібі реально перелякався й відступив.

Другий удар по Ізраїлю був нанесений від так званого «Міжнародного кримінального суду». Це збіговисько невідомо кого із відсутності будь-якої легітимності вирішило, що лідери Ізраїлю такі самі міжнародні злочинці, як і бойовики ХАМАС. І не вірте причитанням Сплячого Джо щодо цього ідіотичного «вердикту» цього збіговиська під егідою дегенеративної та нікому не потрібної ООН. Навпаки, цей «вердикт» ще більш заохочує Сплячого Джо до ще більшого тиску на Ізраїль. Хоча, здавалося, куди ще далі можна тиснути?

А третій удар надійшов з Європи. Гаразд. із Ірландією вже давно все зрозуміло, яка вже давно забула про свої витоки та коріння. З Іспанією, на жаль, теж багато чого є зрозумілим. Лівий уряд Санчеса – відвертий заручник своїх політичних «союзників» із Каталонії та країни Басків. Та видається, що й без них, Санчес все рівно визнав б Палестинську автономію. Хто шокував, так це Норвегія. Країна, яка неймовірно допомагає Україні. Невже історична пам’ять про «договір Осло» така потужна? Але, в тому числі, «договір Осло» тридцятирічної давнини привів до нинішнього катастрофічного стану.

Ізраїль у відчаї. Ситуація дійсно пекельна. Але, ця ситуація ще більш ускладнюється діями вже реально «п’ятої» колони всередині, як самого Ізраїлю, так й всередині ізраїльського уряду. Те, що Ганц із Лапідом отримують прямі вказівки та накази із Білого дому вже ніхто не приховує. Та чи розуміють всі ті ганци із лапідами, що може чекати на Ізраїль, якщо Байден знову захопить Білий дім у листопаді? Нетаньяху, можливо, врешті – решт збагнув, що він накоїв, коли зрадив Трампа майже чотири року тому. А зараз перед Бібі, який побачив, як реально виглядає зрада, вибір лише поміж двох варіантів: або капітулювати й, можливо, йти до в’яязниці, або надавати наказ ЦАХАЛ битися до перемоги. Залишилося лише пояснити ізраїльтянам, а як та перемога повинна виглядати?