Зараз, наприкінці березня, справжня, нинішня «стратегія» Байдена по відношенню до України увійшла до свого другого етапу – етапу цілковитого обману.

Перший етап цієї брудної та страшної «стратегії» розпочався наприкінці вересня минулого року, коли був внесений законопроект про підтримку виключно України. Той законопроект був успішно знищений за наказом Білого дому під прикриттям звільнення спікера Палати представників Кевіна МакКарті. Коли після 7 жовтня 2023 року – нападу ХАМАС на Ізраїль - з’явився так званий спільний законопроект про підтримку, стало зрозумілим, що гроші не отримує ніхто. Так воно й сталося донині.

І звідки це Білий дім Байдена раптом віднайшов 300 млн. доларів, коли наприкінці року голосно заявив, що гроші на підтримку Україні закінчилися? А правда у тому, що окупант Білого дому злякався бути ізольованим та приниженим серед тих, хто дійсно у світі підтримує Україну. Ті жалюгідні 300 млн. були кинуті, як подачка для України, якраз перед прибуттям до Білого дому польських керівників – Дуди із Туском. Тільки-но керівники Польщі залишили США, у Пентагоні та Білому домі заявили, що то була повністю неординарна акція і що більше таких грошей немає. Вони знали, що відверто брешуть, але це – українська «стратегія».

Якщо хтось вважає, що Байден тим самим хоче змусити Палату представників проголосувати законопроект, який пройшов Сенат, той глибоко помиляється. Білий дім міг би запросто наказати фракції демократів у Палаті представників миттєво зібрати підписи майже всіх своїх конгресменів для ініціювання петиції про відсторонення спікера, залишивши республіканців у вельми скрутному становищі. Але, жодної дії з боку Білого дому. Так, зібрали відповідну кількість та не більше. І це реальність. І це справжня українська «стратегія» Байдена.

Якщо прояснення у головах ключових республіканців Палати представників наступить, вони миттєво внесуть на голосування той законопроект, який був схвалений Сенатом вже більше місяця тому. Але, як виглядає, виходу для республіканці немає. Їх загнали у глухий кут вже давно, саме на початку жовтня минулого року й кожний їхній новий крок веде лише до гіршого для них. Що ж, як виглядає, вони на це заслужили. Обирати спікером глибино провінційного, вкрай обмеженого та примітивного представника – це шлях до самознищення по якому республіканці йдуть вельми впевнено.

І ніхто на Капітолійському пагорбі не запитає прямо, чому Білий дім не використовує знову раптово виявлених 4 млрд. доларів із фондів виключних повноважень Президента США? Якщо б використовувати хоча б ті жалюгідні 300 млн. щомісяця, як це робилося на протязі заключних місяців 2023 – го, цих би прихованих фінансів вистачило б до кінця року. А так жодних рухів. І це спеціально. Чому ніхто не запитає, а де поділися 3,8 млрд. доларів, які призначені виключно для України із спеціального бюджетного фонду? Таке безглузде мовчання лише ще більше заохочує Байдена на виконання його української «стратегії».

Він із своїми людьми не дали ані долара на ініціативу Чехії на закупівлю снарядів для України. Хто тільки не надає кошти, але тільки не США. Ось справжня та мерзотна реальність. Схоже, що європейці збагнули, яка прірва розверзається перед ними. І схоже, що вони також збагнули, що можуть діяти й без США. Це правда, яка полягає у тому, що зараз не часи минулої Холодної війни, а Росія – це не СРСР. Можливо, що на останньому «Рамшатйні» європейці заявили геостратегічну правду своїм американським візаві. Як виглядає, Остін був глибоко розгубленим, якщо не сказати шокованим. Та цей шок навряд чи струсне Білий дім.

Зараз Білий дім буде «добивати» Ізраїль. Бібі у тотальній паніці, телефонує тому так званому «спікеру» Джонсону та вимолює відео конференцію із сенаторами – республіканцями. Тільки Бібі не зрозумів, що вже запізно. Треба бути відвертим – Ізраїль став на шляху України. І це призвело до того, що грошей може не отримати ніхто. Ізраїль грошей не отримає майже точно, якщо знову ж таки не трапиться диво. А потім наступить заключний етап української «стратегії» Байдена.

Залишився ще один елемент – це Трамп. Можливо, він збагнув, що насправді коїться, як це траплялося із ним безліч разів раніше, можливо, що не збагнув нічого. Та як виглядає, це вже немає жодного значення для нього. Якщо відверто, це абсолютно різні вагові категорії – Байден і Трамп. Байден – це геополітична глиба, Трамп – це політичний пігмей. І це без жодних політичних, або партійних, упереджень.