Як мінімум, із літа 2023-го було абсолютно очевидно, що такої стратегічної можливості у «вісі зла» може не бути невідомо, як довго, або не бути, взагалі. Часовий проміжок для такої, неповторної можливості також не підлягав сумнівам – до початку 2025 року. І немає, вже майже точно, жодного значення, хто займе Білий дім. Готуватися треба до геополітичного балансу, який складеться саме на той період. Фундаментальне питання у тому, а хто може збагнути, до чого готуватися?

Дивіться на так званий «уряд національної єдності» Ізраїлю та ніколи не ставайте на шлях, на який цей уряд став. Або, набагато правильніше стверджувати, його змусили стати. Вакуум влади в Ізраїлі стає відчутним все сильніше. Та це їх внутрішні проблеми. Стратегічний вакуум, який породжується цим внутрішньо-ізраїльським вакуумом – це дійсно страхітливо. Зараз, у середині січня 2024 року, вже можна чітко та впевнено стверджувати – Іран вступив у боротьбу.

Невідомо, чи були атаки тегеранського режиму по Іраку та, особливо, по Пакистану, складовими обраної стратегії? Скоріш за все, то були удари, аби отримати відповідну реакцію, яка не забарилася, у вигляді фактичної капітуляції Ісламабаду, навіть без вступу у бій. Як виглядає, саме на це й розраховував режим мулл. Тому, Тегеран за цей фланг може бути вже спокійним та зосередитися на вирішальному – максимальному зниженню геостратегічної присутності США із їх союзниками у регіоні Широкого Близького Сходу. Й саме внутрішньополітичні американські розрахунки є одними із вирішально керуючих діями іранського режиму.

В принципі, Ірану треба моніторити лише дії, або не дії, Вашингтону. На якісь міфічні та примарні коаліції звертати уваги не варто. Лондон, як виглядає, вже припинив свою реальну участь у коаліції із США. У Білому домі, як видається, це зрозуміли.

Тепер питання не в тому, а що буде далі витворяти тегеранський режим? Що він буде витворяти – очевидно. Вирішальне питання в тому, а чи опам’ятається та група людей, яка знаходиться у Білому домі? Щось підказує, що Байден вже опам’ятався. Такого грандіозного досвіду, який має нинішній окупант Білого дому, у США ніхто точно немає. Це може привести Байдена до необхідності зміни ключових фігур у своєму оточенні, включаючи Блінкена. Виклик фундаментальний і цей виклик постав лише за декілька тижнів до розгортання вже справжньої виборчої битви. Що Байден, як виглядає, збагнув, так це те, що він, фактично, залишився наодинці. Але, у цьому немає взагалі нічого, ані несподіваного, ані неочікуваного. За часовим графіком, як виглядає, вкрай суворі силові дії можуть розпочатися, десь, за два місяці.

Ізраїль виводить свої підрозділи зі Північної Гази. Прямо під тиском Білого дому. Для чого тоді він їх вводив тоді? Це поза розумінням. Згоди від Вашингтону на наземну операцію в Лівані немає, а є закриті перемовини із Хезболлою, що завершилися повним провалом, як й повинно було статися. Як результат, удари по Ізраїлю з боку Хезболли лише посилюються. Це – другий фронт. А третій вже повністю відкритий у Червоному морі та Аденській протоці. Ці фронти відкривалися лише за згодою Тегерану, Кремля та пекінського ЦК КПК. Поки що, у Червоному морі вакууму влади немає. Та один хибний крок Байдена, саме Байдена, і всі ті конструкції, що ще тримаються там, точно рухнуть. І тоді рухне сам хазяїн Овального кабінету. Він це точно знає. Найближчі дні та лише декілька тижнів можуть, а скоріщ за все, стануть вирішальними. Коли Ізраїль, фактично, паралізований, залишився лише Байден із невеликою кількістю людей, які можуть відвернути найгірше.

Назвати тих, хто є справжніми терористами, терористами – це невелика заслуга. Повернути їм статус, хоча й пом’якшений, міжнародних терористів - це також невелика заслуга. Все повертається й навіщо взагалі треба було позбавляти хоуситів того статусу, якими вони є, були та будуть? Зараз настав час, коли всі розмови про якісь статуси просто нікчемні, порожні та безглузді. Зараз треба просто знищувати хоуситів, чітко усвідомлюючи, що це буде знищенням третього фронту на Широкому Близькому Сході, який був відкритий Тегераном та Москвою.

Якщо мої оцінки часового виміру вірні, тоді, на самому початку березня, все зійдеться. Неймовірна іронія історії – Байден запрошений до Конгресу виступити із щорічним зверненням «Про стан Союзу» саме на початок березня. Той виступ буде точно не про владу в Америці й точно не про майбутні вибори. Той виступ буде про архітектуру глобального порядку на десятиріччя вперед.