Те, що Ізраїлю не дадуть перемогти, поза сумнівом. Ультиматум, як виглядає, кінцевий, Білим домом Байдена виставлений. Але, цей злощасний ультиматум міг би бути зігнорований врешті - решт. Вирішальна небезпека зовсім та абсолютно не в цьому. Зловісна вісь Пекіну – Москви – Тегерану – Дамаску – Пхеньяну просто не може собі дозволити програти й вони знають, що час у них ще є і цей зловісний час на їхньому боці. Поки що, як виглядає, до кінця наступного року.

Вісь зла була на грані колапсу у 2013-ому, коли режиму аль-Ассада відводили лічені тижні до знищення. Обама та його камарилья відверто зберегли цей кривавий сирійський режим. Але, головне – режим у Дамаску зберіг режим кремлівський, коли чітко збагнув, що спротиву з боку Обами не буде.

Вісь зло була на грані колапсу у серпні 2014-го, коли до повернення під повний контроль бунтівних районів Донбасу залишалися лічені дні. Пряма інтервенція Путіна зберегла вісь зла знову, а на Україну був накинутий зашморг «Мінську». «Мінськ» не міг закінчитися нічим, аніж повномасштабним вторгненням. Так воно й сталося.

Другий фронт цієї вісі зла не міг не відкритися. Путін, Сі, Хаменеї та аль-Ассад вирішили, що цей фронт повинен відкритися саме на Близькому Сході. Як виглядає, вони були праві у своєму виборі. Й вони знали, що тиск та погрози з Білого дому будуть спрямовані не проти них, а передусім проти їхньої жертви – Ізраїлю. Як це було та продовжується з Україною. Просто та зграя у Білому домі відкрито примушує Ізраїль до капітуляції, тому що Ізраїль, як ніколи слабкий й тому, що існують домовленості з Тегераном та Кремлем. Ця зграя поки що не може так брутально тиснути на Україну. Україна, в кінці кінців, це не Ізраїль. Але, час наближається.

Важко казати, а чи Бібі збагнув, що насправді коїться? Але, це його та Ізраїлю турботи Та його мовчання щодо спільних грошей для Ізраїлю, України та Тайваню відверто мерзотне. Невже він так заляканий Путіним, що втратив спроможність хоч щось промовити? Скоріш за все, що так. І це ще більш надихає вісь зла. Приїзд «тегеранського м’ясника» Раїсі до Москви не міг припасти, як у найбільш важливий момент. Однозначно, Путін із Раїсі прийшли до єдино можливого висновку - війна на Близькому Сході повинна й вона буде продовжена. Передусім, що спротиву з Білого дому Байдена немає і цей спротив буде ставати все меншим із кожним наступним днем до листопада.

Те ж саме спроектоване й на Україну. Те ж саме спроектоване й на Тайвань, де все розвернеться, як виглядає, після січня. Тому цементування союзу Сі – Путіна – Хаменеї – Ассада – Ина так вражає. Воно б так не вражало та, більше того, це цементування, можливо, б розсипалося, якщо в Овальному кабінеті був би не «друг Брежнєва» Джозеф Байден. «Жеенва - 21», «Балі - 22», «Сан-Франциско - 23» - це ключові та вирішальні віхи падіння Америки та підняття вісі зла.

Зараз, як це випливає, хоча й парадоксально, не листопад 24-го повинен турбувати. Найбільшу турботу, як виглядає, повинен викликати березень 24-го. Коли Путін знову поцарює у Кремлі, коли почнеться вирішуватися доля Тайваню, яка вже, як виглядає, давно вирішена. Але, головне, коли США накриє повний політичний морок.