Капкан для республіканців у Конгресі дуже потужно зачинився. Як й повинно було статися та як я прямо та відкрито попереджав ще за декілька тижнів до розгортання цієї мерзотної та відштовхуючої драми. Цей капкан почав захлопуватися наприкінці вересня, коли саме демократи зняли з голосування допомогу Україні. А спікер МакКарті вже був готовий виносити той законопроект виключно про Україну на голосування. Через два дні демократи у Палаті представників «знищили» МакКарті. Перед самим Новим роком Кевін МаКарті цілком йде з Конгресу.

Обмеженість, примітивізм та відверта тупість республіканців, як у Палаті представників, так й у Сенаті вже не вражають. Вони є такими, якими вони є. Але, їх безмежна наївність відверто шокує. Тепер вони повинні за це розплачуватися. І це лище тільки початок.

Ультиматум Ізраїлю виставлений – останній та такий, що не підлягає обговоренню. Два рази уряд Ізраїлю та його військовий кабінет вказували Блінкену на двері. Два рази угруповання окупанта Білого дому Байдена проковтували таке відверте приниження. Але, всі знали, що цьому настане кінець. І настав час третього ультиматуму, який оголосив Байден вустами Блінкена: «До початку наступного року Ізраїль повинен припинити військові дії в Газі». Насправді малося на увазі лише наступне – Ізраїль повинен, фактично, здатися. І як виглядає, так воно й станеться.

Тепер зрозуміло, чому допомогу Україні поєднали з допомогою Ізраїлю? Поєднали лише для того, аби не дати її нікому. Про Тайвань вже ніхто не згадує. Після «Сан-Франциско» це дійсно втратило сенс.. Республіканці цього не збагнули та й не могли збагнути. Ми не знаємо, чи була розблокована допомога Україні, якщо б у Конгресі пройшов виключно «ізраїльський» законопроект. Та ми знаємо точно, що допомога Україні, Ізраїлю та Тайваню заблокована виключно законопроектом Сплячого Джо. Та ми знаємо, що такого глибоко провінційного та обмеженого спікера, як Джонсон, нижня палата американського Конгресу не мала дуже довго. Все було вирахувано та зважено. І страшний капкан зачинився остаточно.

Тепер, як би не розгорталися події, виграє лише «президент - крадій» Байден та його ліворадикальна кліка. А події навколо законопроекту можуть розгортатися, як виглядає, за трьома сценаріями. Й за усіма виграє лише окупант Білого дому та його зграя. Завуальовані ультиматуми Україні вже пролунали. Як виглядає, на тлі цих сценаріїв спільний законопроект буде розглядатися вже після Нового року. Якщо щось не трапиться екстраординарне, наприклад, Ізраїль капітулює раніше. Те, що відбулося у тій дегенеративній та абсолютно небезпечній Раді безпеці ще більш небезпечної ООН було, як виглядає, останнім попередженням Ізраїлю з боку Вашингтону Сплячого Джо. Вирішальне питання у тому, чи підкориться уряд Ізраїлю рішенню ООН, якщо воно буде? А якщо не підкориться, як це й повинен зробити Ізраїль, яким чином будуть змушувати Ізраїль до поразки? Ну, що Бібі, ти думав, що зрада Трампа та України тобі допоможуть?

Це може здатися, як єресь, або щось на зразок, але не спільний законопроект про гроші набагато важливіший зараз для України. А законопроект про військовий бюджет США на 2024 рік. Так, дійсно, США існують зараз без бюджету для своїх армії. І це точно заблоковано демократами та окупантом Білого дому. Саме у цьому законопроекті основні гроші для Ізраїлю, а також невелика сума для України. Це вкрай символічно, але дуже важливо. Але, вирішальне, що у текст законопроекту NDAA – 2024 внесене положення про відновлення ленд-лізу для України. Ленд-ліз для України був наглухо заблокований Сплячим Джо, прикриваючись іншими інструментами допомоги, знаючи, що ті інструменти колись опиняться під загрозою. І це сталося. А законопроект про NDAA – 2024 заблокований дуже жорстко, жорсткіше, аніж інші вирішальні законопроекти.

У Києві, фактично, «мертва» тиша. Скоріш за все, це правильно. Але, з кожним новим днем ця тиша буде ставати, як більш гнітючою, так й більш антиукраїнською. Якщо до Нового року спільний законопроект із грошима для України не ухвалять, а його, скоріш за все, не ухвалять, треба буле казати всю правду про США. Питання в тому, а хто на Банковій, або на Грушевського, віднайде таку необхідну сміливість сказати цю правду, що насправді відбувається у США й не тільки там?