Пекінський диктатор ніколи не погодився пересікати океан та більше, перебувати на ворожій для нього американській землі, якщо б не був абсолютно впевнений у своєму виграші. Сі не поїхав до сусідньої Індії на саміт G20 (можливо, ще хтось пам’ятає про те зборище, що відбулося лише три місяці тому?), тому що не був впевнений щодо Байдена. Зараз ця впевненість стовідсоткова. Так воно й трапилося.

Рік тому, на Балі, Сі збагнув, що його багаторічний соратник із Вашингтону готовий на багато чого, у сенсі задоволення глобальних апетитів ЦК КПК. Але, Сі також збагнув, що час тоді ще настав. Занадто далеко, у листопаді 22-го, було до листопада 24-го. Тому, після «Балі» на Америку були скеровані військові повітряні кулі, знищити яких Байден ніколи б не віддав наказ, якби не прості люди з Монтани. А потім була ключова для китайського монстра зустріч із монстром кремлівським у Пекіні, у жовтні, лише за місяць до «Сан-Франциско». Майже жодних сумнівів у тому, що там Сі та Путін й вирішили, що час настав для рандеву із Сплячим Джо.

У Сан-Франциско мова йшла лише про одне, а саме – про абсолютне сприяння Сі та ЦК КПК новій окупації Сплячим Джо Білого дому. Ця страшна геостратегічна афера була реалізована три роки тому. Пам’ятаєте про «китайський комуністичний вірус»? То була одна із ключових ланок сприяння захопленню найвищої виконавчої влади у США. Зараз вони – Сі та Байден діють відкрито.

Цю «відкритість» я прогнозував давно, як мінімум, рік тому. Але, їхні справжні наміри заховані вкрай глибоко. А паралельно та абсолютно таємно розгортається інша допомога – з боку Кремля. Тоді, восени 2020-го, Кремль діяв відносно відкрито на користь свого багаторічного союзника та «друга Брежнєва». Зараз Кремль діє абсолютно таємно. Шок, що до Сан-Франциско прибув віце-прем’єр із Росії? Ні, це не шок. Дивно, чому сам Путін не прибув? Значить, ще не на часі Він прибуде туди, кули буде потрібно після березня 24-го, коли знову захопить Кремль.

Звичайно, що Сплячий Джо віддав на поталу Тайвань. Без цього Сі нізащо не з’явввся б на Західному узбережжі США. Та здається, що Тайваню для китайського диктатора вже замало. Внутрішня ситуація в КНР стає все більш похмурою та вельми небезпечною для режиму. Розворот у бік маоїзма стає все більш відчутним та видимим. Це абсолютно природно. Але, без зовнішньої підтримки режим Сі довго не протримається. Це також абсолютно та очевидно. Ось чому, Сі, відразу після рандеву із Байденом, буквально осипав компліментами американських бізнесменів на званій вечері. Цікаво, хто платив за той бенкет із пекінським диктатором й що за американські бізнесмени були присутніми на тому політичному, але мерзотному, шоу?

Сі тепер буде чекати зими, коли на Тайвані з’явиться новий президент. Потім Сі згадає й Балі, й Сан-Франциско, й багато чого іншого. Наприклад, про Хантера та китайські державні підприємства. Якою буде тоді ситуація у Сплячого Джо? Вкрай малоймовірно, що вона буде для нього більш сприятлива, аніж зараз. Єдине, що незрозуміло, як буде віддаватися Тайвань китайським комуністам на практиці? А часу буде зовсім небагато. Якщо переможе Трамп, або Ніккі Хейлі, а вона точно переможе, якщо буде кандидатом, Тайвань можна бути ще врятувати. Й не тільки Тайвань.

Сі отримав на даному етапі, майже, все. І він «розв’язав» руки своєму соратнику. Тепер, як виглядає, Сплячий Джо може сконцентруватися виключно на внутрішньо американських справах. Україна, Ізраїль, що там ще? Для Сплячого Джо після «Сан-Франциско» це вже не існує. Це непереборна логіка «Сан-Франциско».

І до речі, а там, у Сан-Франциско, між іншим саміт АТЕК. Дійсно? А хто знає про це?