Після зловісної, багатоденної, але стратегічної, зустрічі двох союзників - ликтаторів у Леніградії, Польща з Приаблтикою стали «буферною» зоною. Уникнути цього статусу було неможливо, це неухильні та залізні правила силової політики. Україна була у такому статусі до лютого 2022-го й та «буферність» рухнула. Польша з Прибалтикою були до того моменту, якщо можна так сказати, «фронтальними» державами. Тепер, вони точно «буферні» держави. І їхня «буферність» впаде так само, як й українська.

Вигядає так, єдине, що зрозуміли найвиші політичні лідери цих країн, так це те, що на допомогу до них не прийде ніхто, або, майже ніхто. Їх всіх просили та благали прийти на допомогу Україні військами. Так чому Україна повинна буде приходити на допомогу до них своєю армією? А час до такого запиту насувається швидко та неухильно. Страшний маховик «Ленінграду» запушений на всю потужність й зупиняти його ніхто не збирається і не буде. У Путіна з Лукашенко також немає іншого вибору.

Важко повірити, що два диктатори могли точно виразувати момент найбільщої відстороненості США. Звичайно, що геополітичний шанс відкрився для них і не тільки для них після величезної катастрофи Сполучених Штатів і НАТО в Афганістані. Але, те безумство, що накрило Америку останніми тижнями, напевно, є набагто спряятливішим для союзу Москви – Пекіну – Тегерану – Мінська – Пхеньяну. І це безумство в США буле лише посилюватися і поглиблюватися. Й воно, це безумство, не є випадковим, а чітко та цинічно прорахованим та спланованим. Так було у 2016-ому, потім – у 2020-ому, так є вже зараз – у 2023 на шляху до листоада 2024 – го. Все цинічно просто – територія за владу, геополітичний контроль – за владу. А статус «буферності» - це геосратегічна, як передумова, так і наслідок оборудки та зради. Є, правда, одне вкрай серйозне запитання: «А чи відбудуться вибори в США через рік з невеликим взагаоі?». Те, що ті вибори будуть абсолютно несвободними та сфальшованими, це аксіома. Та чи відбудуться вони взагалі?

«Ленінград» став результатом «Вільнюського» краху НАТО. «Вільнюс» був результатом домовленостей Кремля і Білого дому в січні 2022-го, що відкрили шлях до повномасштабного вторгнення в Україну. Жодних сумнвів у тому, що ті, справжні домовленості, стануть публічно відомими. Всі прізвища відомі, значить вони рзкажуть також все. А ті, страшні домовленост січня 2022-го стали результатом «Женеви» червня 2021 року. А «Женева» була результатом захоплення влади у США Байденом за допомогою його союзників у Пекіні, Москві, Тегерані, Берліні. Тому, ця страшна реальність, що відбувається зараз, просто не могла не трапитися,

Я вже неоднаразовао давав прогнози, включаючи й часові, щодо геополітичної долі Польщі та Прибалтики, а можливо, що вже й Фінляндії, також. Поки що, ці прогнози, фактично, стовдсотково вірні. Скоріщ за все, стратегічний розвиток буде йти так, як й було мною оцінено та спрогнозовано. Відверто, це не так й складно було зробити. Та найбільшу відразу викликає анемія, страх та параліч тих у Варшаві, Вільнюсі, Ризі й Таллінні, хто повинен діяти. Якщо вони все ж таки збагнули, що їх зрадили, а їх дійсно зрадили, то вони повинні про це казати голосно.Невже окрики з Вашингтону мовчати важливіші та впливовіші, аніж доля іх власних народів та держав? Точно, що ні. У Варшаві ж пам’ятають про зраду Обами щодо систем ПРО у 2009-ому. А то була не зрада, а домовленості між Кремлем і Білим домом, Путіним і Обамою. І зараз, майже точно, це не зрада, а домовленості між Кремлем і Білим домом, між Путіним і Байденом. Таємні переговори поміж цими двома угрупованнями йдуть безперервно. Так званий «директор ЦРУ» Вільямс Бернс говорив публічно багато, дуже багато. А зараз він замовк, це явна ознака, що вони, або домовилися, або близькі до домовленостей. Середина вересня, як виглядає, може стати геостратегічним маркером.

До моменту того маркера, армія Бларусі буде вже готова до виконання відповідних завдань проти західних та північно-західнихс сусідніх країн, бойовики «Вагнера» також будуть готові до дії, а за ними будуть підроздли російської армії. А потім буде ультиматум, справжній, а не той фальшивий січня 2021 року. І я не бачу зараз, фактично, нічого, щоб могло відвернути Польщу і Прибалтику від капітуляції. Схоже, єдине, що зможе їх врятувати, якщо почнеться імпічмент члена зловісного «Союзу Трьох» - окупанта Білого дому Джозефа Байдена. Також, як виглядає, у вересні.