НАТО абсолютно мовчить. Було б абсолютно приголомшиво, якщо НАТО хоч щось би промовило на захист своїх членів із Східної Європи. НАТО й так би промовчало, але після краху «Вільнюсу» воно було просто зобов’язано мовчати.

Не треба уявляти стан та відразу Польщі із Литвою, які звернулися до Альянсу про допомогу після вторгнення білоруських гелікоптерів до Польщі. Польщі із Прибалтикою лише треба зрозуміти єдине – вони залишилися наодинці й так повинно було статися. Це -неухильна та жорстока логіка природи силової політики. Як виглядає зараз, доля, передусім, Прибалтики буде дуже поганою. А потім, скоріш за все, біда прийде й до Польщі.

Та найбільш важливе - мовчання Байдена та його кліки. І це не зрада, не ретельно вивірена тактика, це – свідомо і сплановане. Так було домовлено у Женеві два роки тому, а потім затверджено у січні 2022 – го. Це вже точно. Якщо у Варшаві, Вільнюсі, Ризі, Таллінні й, можливо, Хельсінкі, збагнуть про це, тоді у них ще є шанс. Але, схоже, що часу у них вже не залищилося. Після «Ленінраду» накази були віддані і вони вже виконуюься. Блоруські частини, під виглядом «маневрів», впритул підійшли до кордонів із Польщею та Литвою. Відповіді від Варшави і Вільнюсу, майже, ніякої. Це – рівень стратегічного оцепініння, відчаю та страху. У Кремлі це бачать й тому вони мають вкрай важливу перевагу. І вони тому діють. Як виглядає, цю стращну машину вже не зупинити. Та ключове питання в тому, а хто її може зупинити?

Саме на це питання Моравецький і Науседа й повинні були знайти хоч якусь адекватну відповідь під час їх екстренної зустрічі й знову у Вільнюсі. Це дійсно страшно та мерзотно, коли лише три тижні тому, у тому самому Вільнюсі, так звані «союзники» по НАТО вихвалялися про свою «непохитну євроатлантичну солідарність», а зараз їх саме союзники – Польща та Литва у Вільнюсі готоюуть плани щодо захисту своїх країн від агресії, але вже без НАТО. Їх попереджали, вони не слухали та відмахувалися від попереджень. Більше попереджень від мене взе не буде.

За сталою логікою, десь у середині серпня повинна настати більщ серйозна фаза агресії проти Східної Європи. Які форми буде мати та фаза – важко спрогнозувати. Що зрозуміло, так це те, що незабаром до Білорусі почнуть входити регулярні частини російської армії. І їх потенційні удари будуть саме проти Прибалтики і Польщі, але, передусім, проти Литви. Якщо Сувальський перешийок впаде, а за нинішніх умов він точно впаде, тоді доля Литви буде вирішена. Латвії також.

Та чи буде віданий наказ на штурм Сувальсього перешийку? Як виглядає, все буде вирішено на протязі трьох-чотирьох наступних тижнів. У вересні повинен бути випущенй ультиматум. Зрозміло, чому мовчить окупант Білого дому? Якщо Варшава, Вільнюс, Рига і Таллінн, все ж таки, почнуть апелювати до свого «рятівника» в Овальному кабінеті, вони зазнають поразки. Страшний, але необхідний вибір. Й знову, якщо ше не пізно.

У кінці серпня, можна вірогідно припустити, що два диктатори зустрінуться знову для оцінки виконання «Ленінграду». Тоді вони, якщо зустрінуться, повинні будуть остаточно узгодити текст ультиматуму. І цей, вже справжній ультиматум, буде базуватися на тому, фальшивому ультиматумі, який у січні 2022-го писал спільно Кремль Путіна із Білим домом Байдена. А де, до речі, Венді Шерман, яка писала той злочин? Правильно, вона втекла з Держдепу під виглядом відставки. Але, Салліван залишився, Блінкен є, Нуланд також, як й інші. Тому, така стращна доля чекає на Східну Європу.

Ракети із ядерною зброєю, що розгорнуті у Білорусі, націлені на польську та прибаотийські території. Саме це буде ключовим еелментом безумного, але холодно розрахованої, стратегії. Реальність полягає в тому, що ймовірність їх застосування з кожним днем лише зростає. Це, окрім неухильної логіки силової політики, ще й виршальний елемент тиску на окупанта Білого дому – Байдена. Таємні переговори між союзниками – Путіним і Байденом, відбуваються безперервно, а зараз, будуть лише інтенсифікуватися. Та виглядає, що кремлівському диктатору його багаторічний соратник із Вашингтону вже особливо не потрібний. У жовтні кремлівський диктатор повинен звітувати перед ликтатором китайським. Китайська зброя йде до Москви вже безперервним потоком.