У них дуже мало часу, як виглядає, лище два - три місяці. У листопаді доля Тайваню повинна бути вирішена. Без дозволу на знищення Тайваню, не буде отриманий дозвіл на знишення України. Сі, Путін та Байден це збагнули остаточно.

Наказ окупанта Білого дому Байдена Блінкену, залишити саміт НАТО у Вільнюсі та терміново летіти через пів - земної кулі до Джакарти, був дійсно безпрецедентний. Значить, ,це дійсно так – вони страшенно поспішають.

І також, стало абсолюьно зрозумілим, що НАТО для нинішніх хазяїв Білого дому абсолютно ніщо. Та більше, наказ Блінкену стрімоголов летіти до Індонезії означав, що той не буде серед антуражу окупанта Білого дому на закритій зцстрічі із Зеленським у Вільнюсі. Не у Вільнюсі вирішувалася доля України. Це й так було абсолютно зрозумілим, що «Вільнюс» був не про Україну і не для України. «Вільнюс» був виключно про долю самого НАТО, а точніше та відкрито – про падіння та завершення НАТО. Так воно, фактично, й сталося.

Майтк на увазі, що АСЕАН не має серед своїх членів, ані США, ані Росію. Але, запрошення від уряду Індонезії було розіслано, як Блінкену, так і Лаврову. Але, що доволі парадоксально, АСЕАН не має серед своїх членів йі Китаю, але запрошення також було надіслано і Ван І – керівному у ЦК КПК із питань зовнішньої політики. Не формальному міністру закордонних справ КНР, а саме найвищому партійному діячу в сфері закордонних справ.

Та загальна геополітична картина прояснюється, коли оцінюється позиціювання самої Індонезії. А Індонезія – одна із найбільш слабких ланок у сучасній Тихоокеанській стртаегічній арзітектурі й вона, однозначно, тяжіє до сил атвократії та диктатури у регіоні.Сі цей надважливий фактор усвідомлює повністю. Й тому зустріч трьох міністрів закордонних справ Китаю, Росії та Індонезії це - виключно про баланс сил у Тихоокеанському регіоні і цей баланс явно невтішний для сил дмократії та свободи. Але, Блінкена, тобто Байдена, це не могло зупинити й не зупинило.

Перемовини Блінкена та І, зрозуміло, були лише та виключно про Тайвань. Що б не писали та не намагалися довести у ЦК КПК, а тим більше, у Держдепі. Не кидають напризволяще саміти НАТО, аби не домовлятися на іншій півкулі про щось менше та серйозніше. І ті страшні перемовини відбулися вже після того, як домовилися, вже навіть не двоє – І із Лавровим, а вже, як виглядає троє, включаючи міністра закордонних справ Індонезії. І Блінкен повинен погодится, фактично на все, що вимагав І. І, скоріш за все, Блінкен погодився. Це, як прелюдія, до вирішального: зустрічі двох союзників - Байдена та Сі у Лос-Анджелесі у листопаді. Але, це неможливо для цих двох прийти до згоди, поки не дійдуть згоди Сі та Путін.

Кремлівський диктатор полетить до диктатора пекінського у жовтні. Тоді вони повинні узгодити план знищення Тайваню, що відкриє шлях до остатчного затвердження того зловісного та кривавого плану вже іншими двома союзниками – Сі із Байденом через місяць у Лос-Анджелесі. Це їх спільний та абсолютно бажаний «графік знищення Тайваню». І це їхній спільний часовий ліміт. Тому, що далі вже відкрита президенстька кампанія у США та нове захоплення Кремля Путіним. Ось ланцюг і замкнувся. А хто в змозі це стратегічне безумство розірвати?

То було абсолютно зрозумілим давно, що Байден та його кліка – це пряма та найбільша сучасна загроза для самого існування США, не кажучи про місце США у глобальній архітектурі, яка може виникунути на місці той, що зникає на нащих очах, а скоріщ за все, що не виникне жодної. Тому, знищення Тайваню, яке заплановане, це також, але й передусім, про долю самих Сполучених Штатів Америки.

Мовчання Конгресу страшне. Але, жодних сумнівів у тому, що це мовчання незабаром буде завершене. Неможливо повірити, що керівники найбільш впливових комітетів Палати представників та Сенату – із закордонних справ, розвідки, юстиції та бюджету, не знали, що відбувається насправді в Індонезії та що заплановано союзом Сі, Путіна і Байдена до листопаду. А ящо не знають, або не здогадуються, їм треба допомогти це зробити. Зараз, а не завтра, тому що лік вже пішов на тижні, якщо не на дні.

Неможливе також повірити у те, що у Джакарті не було таємної устрічі Блінкена із Лавровим. Це поза правилами сиової політкки. Але, та головне, вони абсолютно пов’язані одним ланцюгом історії – всі ці лаврови, блінкени, і, путіни, сі та байдени. Та більше того, скоріщ за все, була не двостороння таємна зустріч двох соратників – Лаврова і Блінкена, а трьох соратників – І, Лаврова і Блікнкена. А якщо вона була, а вона, скоріш була, у Джакарті, то там вже йшлося і про Україну, а не лише про Тайвань. Зрозуміле єдине, що без знищення Тайваню знищити Україну цьому союзу трьох – Сі, Путіна та Байдена, майже неможливо.

Схоже, що тайванської крові проллється багато. Вони не здадуться так само, як і не здалися українці. Це було вже двано очевдним, що Тайпей і Київ повинні були діяти спільно. Зараз, коли все стало майже зрозумілим, це вже не піддається жодним сумнівам. Та величезна біда у тому, що в Києві, у найвищх владних кабінетах ті, хто не хоче мати спільного із Тайванем, аби битися проти спільних ворогів разом. Якщо вони не можуть та не бажають битися за Україну, як необхідно, то вони тим більше не будуть битися за Тайвань, аби захистити Україну. У Тайпеї, поки що, таке бажання є.

Перевага в тому, не дивлячись на імпотентів влади у Києві, що відомий графік «союзу трьох» із Пекіну, Москви та Вашингтону. Перевага в тому, що є зрозуімлми іх істинні страшні та криваві наміри, як щодо Тайваню, так і щодо України. Перевага в тому, що цей «союз трьох» страшенно боїться за власне існування. І перевага в тому, що відома найбільш слабка ланка цього страшного союзу – Джозеф Байден та його кліка.

В серпні Сі та ЦК КПК розпочинають небачені досі військові маневри, яккі будуть імітувати захоплення Тайваню. Імітувати?