Керівник ніколи не йде до підлеглого. Огидно читати та слухати безкінечні просторікування, що один диктатор – Путін став підлеглим, або «молодшим партнером», у іншого диктатора – Сі. Не Путін приповз до Пекіну, а Сі приїхав у Кремль та перебував там довгих три дні Й не про стратегію вони вели багатогодинні та абсолютно закриті переговори. Так, спільна стратегія керувала цими двома монстрами, але вони розмовляли про те, як цю страшну, глобальну стратегію втілити у реальність. Сі, коли виходив із Кремля, після завершення переговорів, зловісно, але головне публічно, промовив Путіну: «Зміни йдуть, яких світ не бачив 100 років».

Це було вже абсолютно зрозуміло, що зараз для всіх гравців цієї геополітичної драми, що поглинула цілий світ, головним є питання часу, стратегічного часу. Не ресурси, не плани, не тактика та стратегія. Це все, у тому чи іншому ступені, у всіх є. Вирішальне – це виграти час, аби раніше за ворогів застосувати все вищевказане. Сі недарма заявив, що «зміни йдуть». Він дуже впевнений, дуже впевнений і ця впевненість не могла не передатися кремлівському диктатору. А це головне, що хотів отримати від китайського соратника Путін. Їх вісь зла зцементувалося остаточно та надовго. І ця вісь зла – це вже далеко не лише Пекін із Москвою, а це вже зараз і Тегеран, Дамаск, Пхеньян, Мінськ, Гавана та, ймовірно, що й Ер-Ріяд. А щодо стратегічного часу – у них він є до січня 2025-го. Січень 2025-го – це маркер, на який Сі та Путін орієнтуються нині. Цей маркер вони й відмітили для себе у Кремлі.

Абсолютно зрозуміло, що за димовою завісою про «зміст» багатогодинних переговорів про торгівлю, енергетику, космос, про шо завгодно, два союзники по осі зла вели мову про дві війни – в Україні та про майбутню - на Тайвані. І невідомо, яка війна превалювала в їх перемовинах?

Постачання зброї від Сі та ЦК КПК Кремлю розглядалося, майже точно, виключно у ракурсі майбутнього вторгнення китайської армії на Тайвань. Китайська зброя до Москви вже давно йде. Просто у Вашингтоні та у Києві про це бояться виголосити. Так наказав офіційний Вашингтон. А після «кремлівського саміту» ця зброя просто хлине до Москви. Але, напевно, Сі виставив умову – дзеркальна допомога щодо майбутньої анексії Тайваню. Путін міг задати лише одне питання: «Коли?». Зараз майже кристально зрозуміло, що напад на Тайвань повинен трапитися до завершення окупації Білого дому Джозефом Байденом та його зграєю. Далі дійсно невідомість – чи з Байденом, а тим більше без Байдена?

А щодо України, два монстри, майже точно, обговорювали лише три ключові проблеми:

а) як обійти санкції, які накладені на Росію та які можуть бути накладені на Китай?

б) яким чином найбільш ефективно та безболісно постачати китайську зброю до Росії? та

в) як поєднати зусилля ВПК двох держав?

З величезною долею вірогідності може припустити, що ще один їх соратник – диктатор із Мінська – Лукашенко, був засланий Путіним до Пекіну, а потім до Тегерану, саме із завданнями щодо вирішення цих трьох ключових проблем. Вже у Кремлі Путін та Сі зосередилися на шляхах їх реалізації. І знову вирішальне – це час. І це багатогодинне, абсолютне закрите обговорення у Кремлі відбувалося саме тоді, коли допомога із США Україні зброєю, фактично, припиналася. А ця зупинка не трапилася спонтанно. Вона трапилася саме перед «кремлівським» збіговиськом Путіна та Сі. Мене не залишає стійке відчуття, що Байден цілковито бажав бути там також , у Кремлі, з тими, хто привів його до Білого дому два роки тому. Тому завдання перед Сі та Путіним значно спростилися.

Китайські повітряні кулі – шпигуни над США був, як зондаж, так і шантаж Сплячого Джо. Теж саме трапилося із збиттям американського дрона Росією над Чорним морем. Обидва тести були Байденом виконані саме так, як було й заплановано у Москві та Пекіні. Тому, Путін та Сі були спокійні та впевнені у Кремлі. Зміни йдуть.

Вирішальна проблема не в тому, що китайська зброя буде в Україні. Як вбивали російських загарбників, так і будуть вбивати. Проблема в тому, що окупанти у Білому домі можуть взагалі припинити постачання зброї Україні. Літаки вони вже Україні категорично не дають. А це точно домовленості із Кремлем. За цими гидотними домовленостями дуже багато чого, але головне – це доля START – III. А зараз вже й доля самого соратника Путіна та Сі – Сплячого Джо. У Конгресі про це знають та поки що мовчать. Хоча вже починають говорити, не голосно, пошепки, у вигляді відкритих листів, як від сенаторів, так й від конгресменів. До літа, скоріш за все, ці розмови стануть відкритими та зловісними для Сплячого Джо. Це знову про стратегічний час.

Член глобальної осі зла – Сі, у Кремлі, запросив іншого члена глобальної осі зла - Путіна до Пекіну. Невідомо, чи поїде кремлівський диктатор до Пекіну? Але, головне, а навіщо туди їхати взагалі? Вирішальне відбулося – саме Сі, який захопив абсолютну владу у КНТР та ЦК КПК, приїхав до Кремля. Зараз, як видається, буде готуватися глобальний форум осі зла – Китаю. Росії, Ірану, Сирії, Північної Кореї, Білорусі, Куби, Венесуели, можливо, Саудівської Аравії та далі за списком. Чи знайдеться у світі хтось, хто запропонує скликати Глобальний Форум Свободи?