Вже, фактично, не існує сумнівів у тому, що ланцюг геополітичних «вибухів» наприкінці 2022 року не є результатом одиноких, а тим більш, спонтанних дій. Весь цей зловісний ланцюг складається у чітку, вивірену та давно узгоджену стратегію. Майже точно, що ця стратегія була узгоджена між двома лідерами осі зла – Сі та Путіним у Пекіні під фанфари «комуністичної» Олімпіади. І немає, вже жодних сумнівів у тому, що архітектори цієї страшної стратегії знали точну дату, на яку вони повинні були орієнтуватися – 8 листопада 2022-го року.

Зараз кристально чітко вималювалися три основних напрямки узгодженої, спільної «стратегії Сі-Путіна»:

перший напрямок – Україна та тотальна дестабілізація Європи;

другий напрямок – Корейський півострів та Тайвань із максимальним залякуванням та шантажем, в першу чергу, Японії і Південної Кореї;

третій напрямок – Широкий Близький Схід із ключовою роллю безумного режиму мулл у Тегерані.

Не довіряйте жодним словам диктатора Сі, в тому числі, що він не санкціонував постачання зброї Кремлю у війні проти України. Та більш важливо, не довіряйте жодним запевненням, що ллються із Вашингтону від людей Сплячого Джо про те, що вони знають, що китайські комуністи не поставляють зброю союзникам та партнерам у Москві. Просто почитайте той ідіотизм, якому вони, ті люди, надали назву «Стратегія національної безпеки США». Та ще згадайте, хто інсталював нинішнього окупанта Білого дому у цей самий Білий дім два роки тому.

Зараз розгортається друга фаза «стратегії Сі - Путіна» - на Корейському півострові. Важко зрозуміти, хто в змозі зупинити війну між Північчю та Півднем Кореї, коли воєнний маховик вже запущений? Проведіть паралелі між тим, що відбувалося в Україні за декілька днів перед 24 лютого 2022-го та тим, що відбувається зараз на Корейському півострові. Як виглядає, ядерні випробування режиму Ина можуть стати початком широкомасштабних бойових дій. І знову, не вірте жодним струсам повітря, що лунають від камарильї Байдена – Обами – Клінтон. Єдине кого відверто жалко, так це керівників Пентагону. Їх брутально підвели у 1953-ому, їх, майже точно, брутально підведуть і зараз.

Сі буде витискати із нинішньої корейської кризи все. І він не зупиниться заради зупинки свого соратника у Пхеньяні, якщо той божевільний монстр все ж таки віддасть наказ на атаку на Південну Корею. Якщо битва у Кореї знову запалає, тоді мало хто буде в змозі стати ще й на захист Тайваню. А те, що Тайввань «здали», як і Гонконг три роки тому, сумнівів, майже, ніяких.

І напрямок три – Широкий Близький Схід. Важко зрозуміти. Чому режиму мулл у Тегерані, як стверджують, надумав атакувати режим диктаторів у Ер-Ріяд? А тим більше, коли абсолютно реакційний правитель Мохаммед знайшов спільну мову із кремлівським диктатором. І це не головне. Вирішальне те, що кліка в Ер-Ріяді відкрито бажає приєднатися до іншої кліки під вивіскою «ШОС». А режим в Ірані знає точно, що йому зараз допоможуть й Кремль, й Пекін, й Пхеньян, й Дамаск та інші по цілому світу подавити протести. А потім вже розпочнуться справжні силові дії по напрямках у Затоці та ширше, які вже також узгоджені із «стратегією Сі-Путіна». Як доказ, Сі вже збирається до Ер-Ріяду, до короля Салмана та до справжнього правителя Аравії – диктаторського монстра Мохаммеда.

Вражає, як «стратегія Сі - Путіна» абсолютно вірно вибрала ключові напрямки ударів. Але, вони прорахувалися в тому, що після 8 листопада наступить нова ера на даному історичному проміжку. Якщо республіканці встановлять контроль над обома палатами Конгресу, вісь Пекіну – Москви – Тегерану – Пхеньяну – Дамаску буде у великій біді. Та ще у більшій біді будуть їх ставленики та багаторічні партнери – Обама, Байден, Клінтон та Керрі. Першим та єдиним, що залишиться зробити республіканцям у разі їх перемоги, миттєво розпочати імпічмент Сплячого Джо. Заради України, Тайваню, Південної Кореї, Ізраїлю та далі. А головне – заради США.