Чи є вже зараз, 28 лютого 2020 року, сенс просторікувати про те, а чи мала Туреччина легальні підстави для вторгнення до Сирії? Зараз треба вести мову про те, а чи відступить, а потім тотально програє, Туреччина, якщо відступить?

Туреччина, фактично, абсолютно одна. Звичайно, що НАТО не буде «занепокоєне та стурбоване», як з Україною. НАТО, у кращому випадку, буде «поруч із своїм союзником». У НАТО – «смерть мозку», яка вже перейшла до відкритої фази «смерті цілого НАТО». Саме це знають у Кремлі. Саме тому й були віддані накази на знищення турецьких підрозділів на півночі Ідлібу.

Кремль та Путін просто зіграли на випередження. 29 лютого буде завершуватися термін ультиматуму Ердогана, який він висунув аль-Асаду та Путіну. Не вірю в те, що офіційна Анкара не знала про те, що ніхто той ультиматум виконувати й не збирався. Що не було зрозумілим, що нескінчені переговори із кремлівськими емісарами були вигідні лише російському монстру та його союзникам у Дамаску та Тегерані, аби виграти такий дорогоцінний стратегічний час?

Жодних сумнівів у тому, що Ердоган та його люди знали про це. Єдине адекватне пояснення – чекали на реальну допомогу із Білого Дому. До кривавого вечора 27 лютого на таку допомогу годі й було розраховувати. Зараз можливо, але навряд чи. Путін про це також знає.

Те, що трапилося ввечері 27 лютого 2020 року, просто не могло не трапитися. З більшою кількістю вбитих турецьких солдат та офіцерів, або з меншою. Страшне те, що далі, скоріш за все, буде набагато кривавіше. Й саме цього прагне Кремль та полковник КГБ Путін. Вони що, відступлять напередодні внесення змін до конституції та 9 травня? Все повинно бути навпаки. Не відступить також й аль-Асад. Не відступить й Хаменеї. Кремль зараз буде чекати лише на смерть своїх військових у Сирії від дій Туреччини, якщо такі дії будуть. Або, на критичну масу вбитих асадовців, коли ситуація стане реально критичною.
Ердоган у безвиході. Кожний момент не дії буде накаляти ситуацію всередині Туреччини. Люди будуть вимагати помсти всім – Сирії, Росії, Ірану. Кожна затримка не відповіді силою у Сирії буде лише збільшувати військову перевагу аль-Асада, Путіна та Хаменеї. Але, президент Ердоган блискуче розуміє, що завдавати удари після 27 лютого необхідно безпосередньо по російським військам. Страшна дилема: або війна із Росією, або програш та катастрофа Туреччини.

Ніяких ідіотських зустрічей 5 березня не буде. Кремлівський монстр й не збирався їхати до Стамбулу. Це що, Путін збирався їхати до Ердогана та здаватися? Тепер Путін буде робити все, щоб Ердоган приїхав туди, куди призначать. Як це було наприкінці 2015-го.

3 лютого 2020 року Ердоган приїздив до Києва. Краще б не приїздив. Саме в ніч перед його прильотом, у Сирії почали вбивати турецьких військових. Саме тоді було вже абсолютно зрозуміло, що Київ та Анкара приблизно в однакових геостратегічних умовах та не мають іншого вибору, як діяти спільно. Все це вірно за одним виключенням – Зеленський. Нехай турки вже проклинають й цього криворізького блазня також, як його проклинають українці. Саме після 3 лютого кремлівський монстр й вирішив, як тепер діяти у Сирії. А також й в Україні. А також й у Лівії.