Кремлівський диктатор може бути задоволений. Його зустріч із Макроном 19 серпня, яка й була ініційована самим французьким президентом, відбудеться за декілька днів до саміту «Великої сімки» у Біарріці. Не кажучи про те, що саме засідання G7 у нинішніх геостратегічних вимірах та часі втратило, фактично, будь-який сенс. А запрошення кремлівського диктатора, взагалі, робить те, прийдешнє, засідання повним нонсенсом. Краще було б, напевно, та чесніше, просто запросити Путіна на саме засідання у Біаріцц.

Французький президент надзвичайно нервує. Фактично, зустріч із кремлівським монстром може визначити подальшу долю, як самого Макрона, так і стратегічний вибір Франції, принаймні, до завершення перебування Макрона в Єлисейському палаці. Путін знає про це блискуче, тому зробить все можливе, аби ще більше схилити Францію на свій бік. В принципі, робити багато чого й не треба.

Зрозуміло, що Путін буде намагатися робити все можливе та неможливе, аби змусити Макрона максимально дистанціюватися від коаліції, що зараз народжується на Близькому Сході, буквально, на наших очах. Це фундаментально важливо, як для Кремля, так й для всього союзу, який утворений під егідою Кремля, приблизно, два роки тому. Ні, щоб перетягнути Францію на бік союзу Москви – Тегерану – Анкари – Дамаску – Хезболли, мова зовсім не йде.

Вирішальне, аби не дати Вашингтону та Трампу максимально наблизити Париж до «американської» коаліції. Справа набагато спрощується саме тим, що сам Макрон, як виглядає, не бажає до цієї коаліції приєднуватися». Тому Путін знає, що саме у Біаріцці Дональд Трамп може прямо та чітко запитати у Макрона: «З ким Франція?". 19 серпня кремлівський монстр також може прямо запитати у Макрона, а з ким Франція?

Путін чітко розуміє, що зараз вже почалася реальна та, фактично, відкрита фаза боротьбу за переділ Європи. Маючи перед очима геополітичний європейський баланс на G7, стратегічний вибір Франції набуває вирішального значення. ФРН із Меркель абсолютно на боці Кремля та Путіна особисто. Італія не береться у розрахунок, поки що. А Велика Британія на чолі із Джонсоном, як й повинно було статися, стала поруч із США, із США саме Дональда Трампа.

Путін буде пропонувати, тобто брехати, Макрону все. У даний вирішальний та стратегічний момент для кремлівського монстра нічого іншого не залишається та й по-іншому він не вміє. Чи погодиться Макрон? Скоріш за все, що так. За однієї умови. Якщо Путін гарантує Макрону лідируючу роль в ЄС. А це для Путіна зовсім не надзавдання, особливо зараз, коли ЄС на очах вмирає. Ось де вирішальні корені шаленої битви проти Британії.

Якщо Путін зможе переконати Макрона щодо ЄС, або правильніше, про майбутнє Франції та Росії у новій Європі «після “BREXIT”, тоді далі Путін забажає пояснення щодо НАТО та Франції в НАТО. Знову ж таки, за безумною іронією, саміт НАТО у Лондоні. Останній? Передостанній? Який? Та для чого?

Недарма Трамп прямо погрожує митами щодо французьких вин. Недарма уряд Макрона ввів податки на американські інформаційні гіганти. Мова не про вино та не про телекомунікації. Мова про владу, про майбутнє Європи та геостратегічний глобальний баланс. Франція чітко схиляється у бік Москви. Та, в принципі, Париж завжди, або, майже, завжди, був із Москвою. Так чому Макрон повинен змінити дуже довгі традиції зараз? Чому Макрок, як представник анти-української коаліції, повинен змінювати французьким традиціям, бути спільно, або поруч, із Кремлем зараз?

Хоча зрозуміло, що Макрон навіть й не хоче думати про Україну взагалі. Поза французьких стратегічних сфер прямого інтересу. Кремль та Путін це блискуче знали, знають та будуть знати. Якщо кремлівський диктатор та нинішній хазяїн Єлисейського палацу домовляться, в загальних рисах, про Європу та Близький Схід, тоді Трампу та Путіну залишиться домовитися про Іран, Україну та Венесуелу. А може, в Осаці, вже домовилися?

Джерело: https://blog.liga.net/user/akolomiyets/article/34245