Кожна зайва година зволіканнь із відповіддю на акт агресії в Оманській Затоці може коштувати Дональду Трампу його наступного другого президенства. А якщо Трамп програє на виборах, тоді Іран із союзниками стануть справжніми тріумфаторами.

Але, на даний час ми навіть не можемо навіть уявити, якою буде геостратегічний пейзаж у тому пекельному місці на світовій мапі через рік. Не можемо, в тому числі й тому, шо не розуміємо, чому Білий Дім Дональда Трампа зараз, до сих пір не відповів нічим.

Виступаючи вчора вранці на Fox News та перебуваючи під величезним тиском, держсекретар Помпео сказав, що ведуться вкрай інтенсивні переговори із союзниками, що робити далі? Це із якими «союзниками», пане Держсекретар США? Які зараз у США ще залишилися «союзники» у час прямого силового геостратегічного зіткнення, коли центр цього зіткнення прямо припадає на Перську та Оманську Затоки. Чому прямо не сказати: «США дають «союзникам» добу на визначення, після чого починають діяти?» Й відразу прямо додати, що ЄС – не союзники, а скоріш, навпаки. Що Японія також не союзники, особливо після візиту Абе до Тегерану. Та далі за списком.

А хто ж тоді союзники? Та чому це повинно хвилювати США, Білий дім та самого Трампа взагалі? Вирішується сама доля США на Близькому Сході, так чому Сполучені Штати повинні турбуватися долею уявних, або перспективних союзників? А час невпинно спливає, зміщуючи баланс у регіоні на користь союзу Москви – Тегерану – Пекіну – Анкари – Дамаску. Ось чому такими сміливими стали іранські мулли, а їхня сміливість та наглість буде лише зростати із кожним часом та днем, поки у Білому Домі будуть придумувати нові «стратегії» та «схиляти та переконувати союзників».

Так, немовби критична залежність США від постачань енергоресурсів із Затоки суттєво зменшилася. Але, настільки ж зросла залежність США від постачання товарів, які виробляються у країнах, які є партнерськими до СЩА, що критично залежать від ресурсів у Затоках Та й у кінці кінців, захист вільного судноплавства був ключовим принципом політики США від часів свого утворення.

Як і тиск на Білий Дім, так й наявна розгубленість всередині Білого Дому, зростають. Завтра, 18 червня 2019 року, Дональд Трамп в Огайо оголосить про своє рішення балотуватися на другий президентський термін. Згідно низки аналітичних досліджень, він абсолютно виграє друге президенство, якщо здолає опір комуністичного Китаю у торгівельній війні та знищить іранську загрозу в усіх її проявах. У Тегерані це дуже чудово знають та розуміють. Так саме, як й їхнє бажання допомогти, в першу чергу, Джо Байдену. Саме за часів Обами – Байдена – Керрі – Нуланд – Райс готувалася страхітлива іранська ядерна угода, саме яка стала основою та каталізатором того, що зараз коїться у Затоках.

Трампу ухвалювати рішення. Часу стає все менше та менше. Шансів на перемогу на даному стратегічному етапі –також все менше та менше. Якщо Трамп ухвалить рішення не завдати удари у відповідь після страшних атак у Оманській Затоці, тоді Трамп може програти, як своє друге президенство, так і війну там, навіть її не розпочавши.

І якщо хтось думає, що Перська та Оманська Затоки ніяк не пов’язані із війною в Україні, вони просто повномасштабні ідіоти. Це найбільш м’який вислів, який може бути застосований на даному етапі. Що дарма пройшли зустрічі у Бішкеку? Що дарма в Єрусалимі незабаром переговори між Нетаньяху, Болтоном та Патрушевим? Що просто так зустрічалися Томпсон та Рябков? І головне, попереду «Осака».