Попри неодноразові запевнення сторін про бажаність вирішити питання на двосторонньому рівні, Румунія, не дочекавшись поступу у розв"язанні проблеми, вирішила вдатися до чергового кроку і надати документи до Міжнародного суду в рамках свого позову.

Сам позов був надісланий ще у вересні минулого року, тоді румунська сторона посилалася на те, що двосторонні переговори ні до чого не призводять.

Нині МЗС Румунії пояснило, що були надіслані юридичні обґрунтування, з точки зору Бухареста, можливості демаркації в Чорному морі, хоча деталей своїх пропозицій Бухарест не подав, посилаючись на конфідеційність доповіді.

Очікується, що і Україна у відповідь найближчим часом, теж, попри запевнення у необхідноситі вирішити питання без суду, надішле свої аргументи до Гааги.

За міжнародною практикою, такі судові розгляди тривають кілька років, а рішення арбітрів є остаточними і обов"язковими.

Водночас досить несподіваною, на думку оглядачів, у нинішній ситуації було те, що ще в березні Міністри закордонних справ України і Румунії, Борис Тарасюк і Міхай Унгуряну, у Києві досягли домовленості про відновлення двосторонніх переговорів щодо розмежування кордонів у Чорному морі.

І хоча румунський міністр, кажучи, що одночасно це питання буде розглядатися у міжнародному суді, все ж висловив сподівання, що на двосторонньому рівні ця проблема буде розв"язана швидше.

Вже через місяць у квітні президенти України і Румунії, Віктор Ющенко і Траян Бесеску, підписали у Бухаресті Політичну декларацію щодо поліпшення взаємин, теж заявивши про досягнуту домовленість активізувати роботу над невирішеними питаннями, в тому числі щодо розмежування континентального шельфу.

Протягом багатьох років дві колишні комуністичні республіки ведуть суперечку навколо острова Зміїний, яка свого часу загострила міждержавні взаємини, особливо, коли Румунія висловила претензії щодо острова, а Україна у свою чергу звинуватила Румунію у зазіхання на державні кордони.

Та й нині головним камінем спотикання на переговорах є те, що Румунія каже, що острів є скелею і не має права на континентальний шельф, а Україна, що це острів і має таке право.

Останнім часом, на думку оглядачів, були сподівання, що оскільки два попередні українські режими не змогли вирішити проблеми, то цю роль може відіграти нинішнє українське керівництво.

До того ж останнім часом простежувалося зближення України і Румунії на європейському і євро атлантичному напрямку, а також у питанні ГУАМ.

Хоча, можливо, економічні аргументи обох сторін, стали сильнішими за політичні, адже у зонах, які є спірними у взаєминах України і Румунії, ще в середині 90 років були віднайдені поклади нафти і газу.

97-го року МЗС двох країн домовилися, що Україна і Румунія не будуть експлуатувати ці поклади у зонах, навколо яких триває суперечка.