Як й прогнозувалося, зупинка Державного Секретаря Тіллерсона в Києві була транзитною, як у прямому, так і у переносному сенсі. «Транзитна зупинка» в Україні стала однією у ланцюзі, майже, суцільного краху Рекса Тіллерсона, що розпочався у Гамбурзі, та завершився у Катарі. Після цього, неймовірної сили політичного шоку, був наданий старт процесам, які зупинити вже, як виглядає, майже неможливо.

Невже Рекс Тіллерсон не збагнув, що у Перській Затоці розпочалася неприхована, силова геостратегічна боротьба? Скоріш за все, відповідь на це вирішальне питання є негативним. Але, та вражаюча поразка Секретаря Тіллерсона може стати роковою, якщо видасться, що його місія базувалася не тільки на політико-стратегічних розрахунках, які виявилися повністю хибними та безперспективними, але й на особистих цілях та пріоритетах.

Вже майже не існує сумнівів у тому, що Рекс Тіллерсон не зрозумів, що у Перській Затоці перед його очима та очима цілого світу формуються два протиборчі союзи, які підійшли впритул до відкритого протистояння, включаючи силове, навколо домінантного позиціювання у регіоні Широкого Близького Сходу. Як зазвичай буває у класичній силовій боротьбі, Катар виявився точкою біфуркації.

Що треба було необхідно зробити Державному Секретарю США, так це просто оголосити, що Сполучені Штати Америки стають на бік коаліції під проводом Саудівської Аравії, ОАЕ, Бахрейну та Єгипту. Ще ж приблизно два місяці тому Ер-Ріяд влаштував грандіозний прийом Трампу та його адміністрації, включаючи Тіллерсона. Що Рекс Тіллерсон не слухав історичну та стратегічну «Ер-Ріядівську» промову свого Президента?

Своєю незграбною човниковою дипломатією Рекс Тіллерсон примудрився, майже, дезавуювати ключові положення тієї блискучої «Ер-Ріядівської» промови Трампа. Тегеран, Москва, Дамаск та, скоріш за все, Анкара у захваті. Крах Тіллерсона у Затоці різко посилить позиції союзу Ірану, Росії, Сирії та Туреччини далеко за її межами. Цей процес продовжує розгортається на наших очах.

Невже Рекс Тіллерсон вважав, що неймовірно слабкою політикою умиротворення лідерів Дохи можна бути забезпечити безпеку та спокій американських солдат на базі у Катарі? Все буде навпаки.

Невже Тіллерсн вважає, що проголошуючи слащаві промови у Стамбулі, перед тим як рушити до Затоки, він змусить Туреччину вивести свій контингент із Катару? Все буде навпаки.

Невже Тіллерсн вважає, що створюючи, разом із Кремлем, абсолютно безперспективні «зони безпеки» на півдні Сирії, він допоможе Ізраїлю, Йорданії та сирійським повстанцям? Все буде навпаки.

Перська Затока увійшла в стадію прямого силового геополітичного зіткнення. Що зробив Рекс Тіллерсон – потужно змістив стратегічний баланс на користь союзу Ірану, Росії, Сирії та Туреччини, а також неймовірно наблизив Катар до входження до цього союзу. Для остаточного зсуву цього балансу треба ще «підштовхнути» Оман.

Після краху Тіллерсона у Заливі, перед Дональдом Трампом постав грандіозний виклик. Але ж йому чітко пропонувалися блискучі та відповідні кандидатури – Болтона, Коркера, Петреуса.