Кремлівський диктатор відчув, що Трамп почав стратегічно розгублюватися. Саме це й слугувало тому, що саме Путін ініціював розмову із Білим Домом 2 травня. Лише для того, щоб переконатися в тому, що відчуття у полковника КГБ правильне.
Схоже, що кремлівський монстр не помилився. Та й помилитися було доволі важко.

Ракетні атаки Сполучених Штатів на Сирію злякали Кремль, сильно злякали. Але, далі сталося підтвердження того, що ті удари, ініційовані Трампом, були одноразові. Путін зрозумів, що у Білого Дому немає сирійської стратегії.

Під час телефонних перемовин між Кремлем та Білим Домом, Путін пропонував якість спільні дії у Сирії, а Трамп погоджувався. Через два дні, полковник КГБ «подякував» президенту США за ті «погодження». Коаліція Москви – Дамаска-Тегерана, а також Анкара, самостійно встановила над вкрай важливими сирійськими територіями так звані «зони безпеки». По-іншому, встановила, або бажає встановити свій тотальний контроль над тими територіями.

Як і очікувалося, ті «зони безпеки» оголошені повністю закритими для американської авіації та авіації сил «коаліції» під проводом США. Це один із результатів телефонних перемовин між Путіним та Трампом.

Паралельно Москва продовжила своєрідний тиск на Вашингтон, відправивши до Аляски свої стратегічні бомбардувальники вперше у супроводі нових винищувачів. Це «подяка» наперед щодо запланованої зустрічі Тіллерсона та Лаврова на тій самій Алясці. Ця зустріч розглядається кремлівським диктатором, як реальна можливість схилити американську адміністрацію на зустріч із ним наприкінці травня. Якщо не вдасться, подяки» будуть продовжуватися із все зростаючою наполегливістю та агресивністю. За всіма напрямками.

2 травня Путін чітко вказав, це будуть застосовані нові «подяки».

Звичайно, це Північна Корея. Вето в Раді Безпеки ООН було чітким попередженням. Росія не відмовиться від свого стратегічного партнера на Далекому Сході та буде використовувати безумний режим Ина, також, як важель тиску на Пекін.

Звичайно, Кремль ні на йоту не поступиться щодо підтримки Ірану, особливо враховуючи президентські вибори там, що наближаються.

Звичайно, Кремль не відступить від своєї лінії поведінки щодо Лівії. Північна Африка знову стала для Росії простором стратегічної ваги.

А також Путін, разом із тим самим Іраном, різко підняв ставки в Афганістані.

Що у відповідь від Трампа та Білого Дому? Незрозуміло. Але, схоже, що не це є головним. Схоже, що Трамп різко відходить від своєї стратегічної передвиборчої позиції. Та стрімко повертається до, немовби, традиційної республіканської політики. Ключове слово – «немовби». Все починає нагадувати, шо Трамп повертається до політики Обами.