Навіщо Яценюк покидав Україну на цілих два дня? Та ще в країну, яка зайняла одну із най невідповідних позицій до України. І якщо тільки б до України. Ні, до цілого трансатлантичного співтовариства. «Питання Німеччини» повернулося. Воно не могло не повернутися. Прикро, що це питання повернулося в один із найдраматичніших моментів історії. Але про «моменти» ніхто та ніколи не запитує.

Що штовхало Яценюка летіти до Берліна до Меркель? Нічого.

 
Яценюк за три місяці прем’єрства не зробив жодного реформаторського кроку. Все та ж сама демагогія, яка лунала зі сцени Майдану на протязі трьох місяців Революції.

 
Економіка у вільному падінні. Банківська система на межі колапсу. Енергетичний сектор на межі краху, а до «Нафтогазу» вливаються десятки мільярдів гривень, як під час правління кліки  Януковича – Азарова. Соціальних реформ немає, комунальних реформ немає, культурних реформ немає.

 
Яценюк один з ключових, кому прийдеться відповідати за зраду в Криму. І він брутально не виконує ключові положення закону «Про окуповані території». Яценюк брутально не виконує рішення РНБОУ про запровадження візового режиму з окупаційної країною.

 
Вже цього достатньо для добровільної відставки. Але, пам’ятаємо, що саме Яценюк не був проти стати прем’єром у диктатора з Межигір’я.

І тепер він полетів до Німеччини.

Меркель мовчала на протязі всіх місяців Революції. Тепер вона каже, зо з російським диктатором краще «потратити зайвих двадцять хвилин на розмови, аніж застосовувати санкції». Чи могли ми чекати чогось іншого від лідера Німеччини? Межа лавірування добігла свого кінця. Німеччина стає одним із глобальніших викликів для Європи та світу.

Саме Меркель не вагаючись відмовилась брати участь в операції НАТО в Лівії. Саме Меркель є одним із основних пропонентів угоди із Іраном, що розв’язує руки реакційному релігійному режиму. Саме Меркель продовжує наполягати на стратегічних відносинах із диктатором з Кремля. Почекаємо подій у Нормандії?

Саме Меркель руйнує ЄС, та те, що від нього залишилося, виключно на угоду вузьким національним, німецьким інтересам, видаючи це за інтереси та стабільність цілої Європи.

І пам’ятаємо, що Меркель зробила в Бухаресті у 2008 році,. що стало провісником того, що відбувається зараз.

 
«Питання Німеччини» повернулося. Його треба починати вирішувати негайно, щоб не було запізно, як це траплялося щодо німецької держави, як мінімум двічі у світовій історії.

 
Так навіщо їздив до Німеччини Яценюк? Невже тільки заради того, щоб спостерігати нагородження Ромпея, ще одного «лідера» Європи, під чиїм «лідерством» Європа прийшла до стратегічної катастрофи?