Останні дні січня 2014 року стали катастрофічними для російського самодержця. Кульмінацією цього краху стали години, проведені Путіним, в Ново-Огарьово із своїм урядом та, особисто, з прем’єром Медведєвим.

Такого геополітичного шокового повороту в цілій президентській історії Володимира Путіна майже неможливо пригадати. Він зрозумів, або майже зрозумів, з ким мав справу з України на протязі останніх років. Ні, справа не в колишньому директорі автобази з невідомого для офіцера КГБ Єнакієво. Для Путіна Янукович завжди був смерд.

Ключовою, базовою фігурою для проведення анексійної політики по відношенню до України був геолог-маркшейдер Азаров.  Саме Азаров був володарем найбільших таємниць, які були породжені Кремлем. Азаров зник. З ним зникли всі таємниці. Де вони з’являться, коли?

 
У Ново-Огарьово трапився бунт, відкритий та такий, що визрівав роками. На чолі бунту став прем’єр Медведєв. Він змусив самодержця повністю розвернути цілу політику щодо України. Він та міністри російського уряду змусили Путіна публічно відмовитися від публічних, зроблених на найвищому рівні, заяв, які були виголошені у  Брюсселі минулого дня та вранці у Москві.

Путін розпочав справжню війну проти України. Його не цікавлять вже ті три мільярди доларів, що вже зникли на українських просторах. А він повірив Азарову. Коля ж свій, із Калуги, а, можливо, що ще й колега.   Хто віддасть гроші?  Шок. Напевно, що вже ніхто. Ще раз шок.

Астрономічні суми, які не виплачені за газ. Неповернуті кредити з такими самими астрономічними сумами. Грошей в Україні немає. «Єнакієвські» гроші не повертають, правда товаришу полковнику КГБ Путін? Хіба, що зателефонувати на Дублінську фондову біржу.

Напрямки ударів вже визначені. Вони будуть безжалісними та тотально руйнуючими. А Захід буде просто спостерігати. Напевно, це саме той момент в історії, коли треба лише спостерігати. Але до одного, вирішального моменту.