Форум GlobSec вже цілком недаремно ставлять в один ряд за своєю значимістю з легендарною Мюнхенською конференцію з безпеки. Восьмий рік поспіль Братислава стає епіцентром дискусій на найбільш значущі теми міжнародної та європейської політики з особливим фокусуванням на Центрально-Східноєвропейський регіон.

Немає сенсу наводити рекордні показники  GlobSec – 2013. Головне, яким чином вони будуть втілюватися в реальні політичні дії. І чи зможуть політичні лідери досягнути тих цілей, про які вони так переконливо вели мову на GlobSec.

За два дні до початку Форуму в його програмі фігурувало прізвище Леоніда Кожари, який повинен був взяти участь в роботі другої сесії «Енергетична геополітика Центральної Європи». Це прізвище фігурує в тій програмі на офіційному сайті й донині. Можна тільки припустити, скільки передумов та вимог було виставлено Кожарою та його оточенням організаторам Форуму заради досягнення згоди щодо участі цієї персони. На тій сесії були заплановані також виступи його колеги Радослава Сікорського, головного консультанта угорського прем’єра Рекі Шемеркені, голови ради директорів організації Центрально-Європейські Енергетичні партнери Павела Олеховича та професора Сіті Університета Алана Рілі. Головував на сесії Едвард Лукас, міжнародний редактор лондонського «Економіста».

Кожара в Братиславву не приїхав. Не існує жодного сенсу розмірковувати про те, що призвело до такого рішення. Воно одне – страх. Страх з’явитися перед неконтрольованою аудиторією. Та страх перед  Януковичем.   Що казали про зникнення Кожари приватно та напівприватно у пристойних суспільствах не переказується.

Через декілька днів після завершення GlobSec Кожара дав інтерв’ю газеті “День”, в якому відверто підтримав державну зраду, що зафіксована у «Харківських угодах». Напевно, він усвідомлював про шо вів мову.

Так як і базовим стале усвідомлення, що Кожара не міністр, не закордонних справ, і точно не України.