У вівторок Рада НАТО проведе у Брюсселі надзвичайне засідання на вимогу Туреччини. Головною його темою стане ситуація у зв'язку зі збитим Сирією турецьким винищувачем. Британський уряд заявив, що готовий підтримати дії Туреччини. Заява прем’єр-міністра Камерона пролунала разом з осудом Сирії з боку США та інших країн.

Туреччина скористалася четвертим пунктом Вашингтонського договору НАТО, який дає право кожному членові Альянсу скликати консультації у випадку загрози територіальній цілісності, політичній незалежності чи безпеці країни.
 
Фахівці кажуть, що уряд в Анкарі міг зробити це вже давно, ще коли почалася перша хвиля біженців із Сирії, але зараз привід виглядає ще вагомішим.
 

 «Турецький винищувач виконував тренувальне завдання, випробовуючи наші внутрішні радарні системи», – роз’яснював турецький міністр закордонних справ Ахмет Давутоглу. Двох пілотів ще шукають, але надії, що вони вціліли, малі.
 
Туреччина стверджує, що літак перебував у міжнародному повітряному просторі, хоча є припущення, що він міг випадково і на короткий час перетнути межі. Тим часом Сирія наполягає, що мала право застосувати зброю, бо турецький винищувач перебував над її територіальним простором.
 
Можливість інтервенції
 
Які б не були подробиці обставин, факт збиття турецького літака дає підстави західним країнам різко посилити тиск на Сирію.
 
Зараз Анкара каже, що не збирається задіювати 5 пункт угоди НАТО, за яким кожна країна Альянсу має право просити військової допомоги у союзників. Тим часом прем’єр-міністр Великої Британії Дейвід Камерон одним із перших уже заявив, що Лондон готовий таку підтримку надати у разі потреби.
 
Чи збільшує інцидент можливість зовнішнього військового втручання в Сирії, де уряд президента Башара Асада звинувачують у звірствах проти мирного населення?
 
Зараз фахівці кажуть, що, напевне, ще ні. Проте збитий турецький літак і обговорення дій Сирії на рівні НАТО і Європейського союзу засвідчує, наскільки легко внутрішній конфлікт у Сирії може вихлюпнутися за межі цієї країни.
 
Міжнародна спільнота отримала ще одну причину вимагати змін політики уряду в Дамаску і навіть усунення від влади президента Ассада, як одного зі способів зупинення кривавого конфлікту в тій країні.