З 2013 року країни, яким загрожуватиме банкрутство, на рівні ЄС вирішено підтримувати рятувальними кредитами. Але якщо не модифікувати відповідний параграф Лісабонської угоди, то це дасть підстави для судових скарг на порушення засадничих принципів Євросоюзу.

В статті 125 Лісабонської угоди прописана заборона невідкладних субсидій, а саме "Союз та країна-член не несуть відповідальність за боргові зобов'язання інших країн-членів". Отож, на саміті Євросоюзу в Брюсселі лідери держав та урядів мають погодити внесення змін до угоди.

Німеччина пропонує зробити умови надання фінансової підтримки якомога жорсткішими. Так, Берлін хоче включити до європейської угоди формулювання про те, що допомога потерпілій країні надається "як останній засіб" в тому разі, коли небезпека загрожує євро. Крім того, подібні рішення мали б виноситись лише за одностайного схвалення усіх країн ЄС.

"Я упевнена, що завтра ми домовимось про точне формулювання в угоді для того, щоб з'явився довгостроковий механізм і необхідні правові рамки та правова ясність", - заявила канцлер Ангела Меркель в промові у Бундестагу.

В Бундестагу критикують позицію уряду

Однак позицію німецького уряду гостро критикують як у багатьох країнах Європи, так і серед німецьких політиків. В Бундестагу обурені заявою міністра закордонних справ Гідо Вестервелле, який сказав, що Німеччина не може бути казначеєм усієї Європи. Лідер "зелених" Юрген Тріттін закинув Меркель і Вестервеллє небажання боротися із причинами кризи євро.

Тим часом, в Брюсселі розраховують на свого роду "хірургічне втручання", яке дозволило б змінити Лісабонську угоду за спрощеною схемою. Парламентам 27 країн тоді знадобилось би лише ратифікувати рішення глав держав та урядів ЄС, і вже 2013 року міг би бути запроваджений механізм порятунку єврозони.